Хвилювання показує всі хвилі одразу. А зустрічати їх будеш по одній.

Сумлінний дослідник самого себе витрачає забагато часу на зважування власної здатності чи нездатності виконати певну справу. Через страх, хвилювання про минуле й нерішучість, чи варто взагалі братися за неї, він починає з величезним тягарем. Якщо навчиться казати: «Інші люди теж зазнають невдач. Не біда, якщо цього разу це станеться зі мною», - виявить, що справу вже наполовину зроблено. Преподобний Френсіс Тіффані зауважив: якби корабель міг думати й уявив, що його накриють одразу всі хвилі між ним і Європою, то боявся б перерізати причальні канати. Насправді ж йому доводиться зустрічати лише одну хвилю за раз.

Спробуйте таке навіювання, підходячи до дому після важкого робочого дня. Скажіть собі: «Чому втомлений і сердитий? Чому не втомлений і добродушний?» Результат може вразити родину й викликати розпитування про ваше здоров'я, але, якщо так станеться, «Не хвилюйтеся»; утіште себе думкою, що вас любитимуть не менше за те, що ви дали їм бодай краєм ока побачити ту сонячну вдачу, про яку вони так часто чули.

Серед інших висловів, власного виробу чи запозичених, я часто знаходив розраду в думці, на яку вперше звернув мою увагу приятель, доктор Моріс Річардсон. Він, гадаю, носить у своїй сумці Епіктета, проте не зневажає й менших пророків. Одного дня, коли я завчасно морочився через якесь можливе майбутнє лихо, він сказав, що завжди черпає втіху зі спостереження старого фермера: «А мо’, воно й не так!»