Не нести все життя одразу

Перед тим як іти далі, затримаймося біля самої книжки. Уолтон звертається до Марка Аврелія, римського імператора й автора особистих роздумів про життя. Йому цікава рівновага, яка допомагає не залишити справи, а бути в них уважніше.

Зараз прозвучить пов'язаний уривок українського перекладу. Тут Уолтон по черзі вводить три настанови Марка Аврелія: про всі можливі майбутні труднощі, про саму працю та про вибір дії, коли ще немає ясності. Їх об'єднує простий рух: повернути величезну уявну справу до тієї частини, з якою людина справді зустрілася.

Можна просто послухати цей голос без потреби відразу перетворювати кожне речення на правило. Важливо відчути, як у ньому поєднуються діяльність і спокій. Уолтон пише:

Про марні передчуття, які відіграють таку велику роль у стражданнях тривожної людини, він каже:

«Не тривож себе думками про все своє життя. Нехай твої думки не охоплюють одразу всіх різноманітних негараздів, яких ти можеш очікувати. Щоразу запитуй себе: що в цьому нестерпне й перевищує мою здатність витримати? Адже тобі стане соромно це визнати. Потім пам'ятай, що тебе мучать не майбутнє й не минуле, а лише теперішнє. А воно зводиться до зовсім малого, якщо окреслити його межі й докорити своєму розумові, коли він не може витримати навіть цього». І далі: «Нехай майбутнє не тривожить тебе. Якщо доведеться, ти зустрінеш його, маючи той самий розум, яким тепер даєш раду сьогоденню».

Про відмову від марного роздратування й зосередження на поточній справі він каже:

«Працюй не як нещасний і не як той, хто прагне жалю чи захоплення. Спрямуй свою волю лише на одне: діяти й стримувати себе так, як вимагає розум, покликаний служити спільноті».

Щодо безглуздих страхів він радить:

«Навіщо підозріливий страх, коли у твоїй владі з'ясувати, що треба робити? Якщо бачиш ясно, іди цим шляхом задоволено, не озираючись. Якщо не бачиш ясно, зупинися й звернися до найкращих порадників. А коли щось інше стає на заваді, рухайся далі в міру своїх сил, належно все зваживши й тримаючись того, що видається справедливим. Адже найкраще - досягти цієї мети; а якщо зазнаєш невдачі, нехай вона спіткає тебе саме в такій спробі. Той, хто в усьому йде за розумом, водночас спокійний і діяльний, життєрадісний і зібраний».

У цих рядках особливо виразне поєднання: бути спокійними й водночас діяльними. Можна не знати всього, але запитати, порадитися, зробити доступне. Майбутнє не треба приносити сюди цілим тягарем, щоб відповідально рухатися до нього.

Ми почули слова з книжки разом із поясненнями Уолтона, який їх добирає. Далі наблизимося до дуже звичайного моменту: одна думка повторюється, займає дедалі більше місця й раптом здається важливішою за все інше. Як це відбувається?