XVII. Захоплення

«Захоплення можна назвати досконалим психічним антитоксином проти отрути, яку породжує гострота розуму».

Кортні.

У пораді людині, схильній до хвилювання, знайти собі захоплення немає нічого таємничого. Мета цієї поради - зацікавити її чимось поза нею самою та поза одноманітним колом звичних справ. Якщо їй здається надто клопітним заглиблюватися в подробиці нового захоплення, то це ще одна причина звільнитися від такої розумової інертності.

Як же взятися за пошуки захоплення, не маючи ні особливих нагод, ні спеціальної освіти, ані багато вільного часу? Візьмімо для прикладу вивчення ботаніки, яке не потребує занять у класі. Це корисне заняття може стати й чарівним захопленням, гідним уваги навіть такої вченої та заклопотаної людини, як сер Френсіс Бекон. Він знайшов час і бажання написати нарис «Про сади», де називає понад сто різновидів рослин і виявляє ґрунтовне знайомство з ними.

Сер Джон Леббок, високоповажний лорд Ейвбері, у книжці «Радощі життя» говорить:

«Ботанік, навпаки, - ні, я навіть не кажу “ботанік”, а людина, яка хоч трохи знається на цій чудовій науці, - виходячи в ліс або в один із тих казкових лісів, які ми називаємо полями, потрапляє до веселого товариства друзів, що радо її вітають, і кожен має розповісти щось цікаве».

Ботанічні знання, як і будь-які інші, можна здобувати двома способами: пасивним та активним. Пасивний спосіб полягає в тому, що хтось нам щось розповідає; активний - у тому, що ми самі щось з’ясовуємо. Дієвим є лише другий. Припустімо, що ми починаємо з дикорослих квітів.

Перший крок - придбати популярну ілюстровану книжку на цю тему, бажано таку, де квіти згруповано за кольором. Спочатку зі вступу ми дізнаємося про головні частини квітки: чашечку, віночок, тичинку та маточку. З’ясовуємо, що розміщення листків і квітів досить стале: в одних рослин листки супротивні, в інших чергові, а в третіх ростуть лише від кореня; квіти бувають поодинокі або зібрані в китицю, головку, колос чи інші суцвіття.

Тепер нам належить вирушити на прогулянку сільською дорогою, пильно дивлячись навколо й тримаючи книжку під пахвою. Уздовж узбіч транспорт, що проїздить повз, розсіяв насіння багатьох квітучих рослин. Ми вирішуємо зірвати й визначити першу білу квітку, яку побачимо. Скажімо, вона росте на рослині заввишки близько фута. Ми помічаємо, що листки в неї супротивні, віночок має п’ять пелюсток, а чашечка роздута. Тепер переглядаємо розділ про білі квіти. У першої описаної рослини листки ростуть лише від кореня; друга - високий кущ. Тож їх пропускаємо й шукаємо далі, поки не знайдемо рослину, що відповідає описові: листки супротивні, чашечка роздута, віночок із п’яти пелюсток. Дійшовши до неї, ми визначили рослину. Тепер з’являється відчуття, наче ця смілка звичайна вже наша, і нас неабияк обурює, коли приятель називає її всього лише «бур’яном». Тим часом ми помітили чимало знайомих назв і кілька знайомих малюнків: наступної прогулянки неодмінно треба буде знайти й ці рослини.

Поглянувши на годинник, ми виявляємо, що провели цілих дві години, цілковито забувши про щоденну марудну роботу, не кажучи вже про те, що наповнили легені порівняно свіжим повітрям і трохи порухалися. А найкраще те, що ми започаткували нове коло асоціацій, відкрили шлях до нових знайомств: із Ліннеєм, Ґреєм, Діоскоридом і Теофрастом, не кажучи вже про нашого приятеля такого-то, якого ми завжди вважали досить нудним, а тепер знайшли з ним щось спільне. Завтра ми знову візьмемося до щоденної роботи з новим завзяттям, бо на кілька годин забули про неї, і вона здаватиметься не такою марудною, як завжди. До того ж тепер у нас є мета, що спонукає до нової прогулянки за містом.

Якщо ми продовжимо так, як почали, то незабаром зазиратимемо до науковіших праць із ботаніки, а можливо, згодом поширимо свій інтерес і на птахів, звірів та валуни. Одного дня ми, може, станемо досить вправними натуралістами-аматорами, але це лише побічний здобуток. Справжня користь для нас полягала в тому, що наші інтереси спрямувалися назовні.

Це найбезсистемніший із можливих способів розвивати захоплення. Можна піти ще на крок далі й почати пересаджувати дикорослі квіти та бур’яни. Один мій приятель, заклопотаний і успішний фахівець, не лише влаштував столярну майстерню у своїй стайні, а й знаходить, або викроює, час ходити до лісу із садовою лопаткою. У своєму саду він має цілий схил із дикорослими квітами. Не можу дати точних вказівок, як їх висаджувати, - гадаю, він просто кидає їх будь-де, - та чимала частина, здається, добре приживається. Пригадую велику череду, червоний і білий воронці, нечуйвітер жилкуватий, гудієру, сангвінарію, очиток звичайний, шолудивник канадський, блідий ряст і папоротелисту несправжню наперстянку; а є ще багато інших.

Гриби й папороті дають багате поле для спеціального вивчення. Якщо людина, схильна до хвилювання, має альтруїстичну вдачу, вона знайде задоволення в тому, щоб дарувати друзям зайві екземпляри, тим самим іще більше спрямовуючи свої інтереси назовні. Її здивує, скільки у світі речей, яких вона ніколи не помічала.

Хоч би куди спрямовували нас смаки - до фотографії, гончарства, механіки, колекціонування порцеляни, книжок і старих меблів, до філософії чи іноземної мови, - не слід прагнути надто глибоко опанувати ці заняття. Не треба порівнювати свої здобутки зі здобутками вченого чи вмілого майстра. Натомість утішаймо себе думкою, що принаймні знаємо або вміємо більше, ніж учора. Якщо час від часу наші захоплення змушують нас зробити щось трохи клопітне, нехай навіть просто сходити по книжку до бібліотеки, то тим краще. Людина, для якої відпочинок і відновлення сил означають довіку не відриватися від м’якого крісла, справді заслуговує на жаль.

Колекціонування старих гравюр, марок і монет аж ніяк не є марнуванням часу. Такі захоплення привабливі ще й тим, що зібране має матеріальну вартість і у скрутну пору може допомогти позбутися хвилювання цілком матеріальним способом. Щоб сповна скористатися перевагами колекціонування, варто докласти зусиль і познайомитися з пов’язаними з ним географією та історією. Мало хто перебуває в такому нещасливому становищі, що зовсім не має доступу до відомостей про ці предмети. Принаймні енциклопедія загалом доступна, хоча ті, хто найбільше потребує її допомоги, звертаються до неї рідко.

Припустімо, хтось обрав історію як захоплення для занять удома. Із чого йому почати? Оскільки він вивчає її лише заради захоплення, то може почати майже звідки завгодно. Нехай вирішить познайомитися з п’ятнадцятим століттям. Перший крок - дізнатися про головних правителів і найважливіші битви того часу. Скажімо, щовечора він витрачатиме пів години на життя того чи іншого правителя, описане в енциклопедії або деінде. Якщо вистачить винахідливості скласти наочну чи іншу схему й відвести кожному його місце, тим краще. Збудувавши такий каркас, він може почати наповнювати його подробицями, і тепер навчання стає цікавим. У будь-якій публічній бібліотеці можна знайти каталог історичних романів, укладений за століттями. У розділі про п’ятнадцяте століття він знайде «Квентіна Дорварда», «Широку стрілу», «Анну Ґеєрштейнську», «Монастир і домашнє вогнище», «Короля з голови до п’ят», «Марієтту», «Голубку в орлиному гнізді» та інші загальновизнані твори. Можливо, він уже читав усі ці книжки, але тепер кожна їхня сторінка набуде для нього нового інтересу, бо він зможе визначити місце персонажів в історії, оцінити звичаї та скласти зв’язну картину того, що в цей час відбувалося в різних країнах.

Наступний крок - у той самий спосіб так само добре познайомитися з попереднім і наступним століттями, а надто з взаємозв’язками різних країн, старих і нових.

Читачеві, який дійшов із нами аж сюди, подальші підказки не потрібні. Якщо він продовжить так, як почав, то здивується, як скоро зможе принаймні в одному предметі повчити випускника коледжу, якщо тільки цей випускник, на щастя для себе, не продовжив уже як захоплення те, що колись засвоював лише задля виконання обов’язку.

Є й інший спосіб почати це вивчення, який, зізнаюся, приваблює мене більше: спочатку встановити каркас, що охоплює тривалий період, а тоді вже вивчати окремі епохи. Цікавий початок для такого способу - придбати «Вирішальні битви світу» Крізі й познайомитися зі змістом цієї книжки. Вона дасть кілочки, на які можна навішувати подальші відомості, та побіжно познайомить із різними народами, що брали участь у війнах від часу панування Греції аж до битви при Манілі в новому виданні, а в раніших виданнях - до часу Наполеона.

Єдиний цілком необхідний довідник для цього вивчення - «Нарис всесвітньої історії» Плетца.

Щоб це захоплення стало цікавим, самого заучування фактів і дат напам’ять недостатньо. Історичні відомості, засвоєні таким способом, неминуче стиратимуться з пам’яті. Сумлінний, але хибно наставлений учень, який спробує вивчити «Нарис» напам’ять, зійде з дистанції. Час, витрачений на те, щоб затриматися на одному предметі достатньо довго й відчути, що він уже твій, не змарнований. Тут є й нагода виявити особисту винахідливість, придумуючи способи досягти цієї мети. Приміром, якщо хтось має хист складати безглузді віршики, а це талант, який розвинути аж надто легко, рима допоможе йому закріпити імена та дати, які інакше важко запам’ятати. Ось, наприклад:

«Рік тисяча шістдесят шість - дату цю запам’ятайте»; або «Дрейк не запізнився в тисяча п’ятсот вісімдесят восьмому».

Вивчення музики, історії, дерев, квітів чи птахів, безперечно, здається дрібницею тому, хто у вільний час займається такими вагомими проблемами, як підрахунок того, наскільки багатим він був би сьогодні, якби купив акції «Белл Телефон» по 15. Та таке вивчення дає значно кращий відпочинок і зрештою приносить не менше користі надміру заклопотаній людині.

Зовсім не обов’язково присвячувати цим заняттям силу-силенну часу. Досить придбати «Вивчення дерев узимку» міс Гантінґтон і познайомитися з деревами біля власних дверей чи на своїй вулиці, щоб пробудити інтерес, який стане у великій пригоді під час залізничної подорожі або перебування за містом, яке інакше було б одноманітним. Прогулянка навколо кварталу перед обідом із такою метою дасть кращий відпочинок, ніж роздуми в м’якому кріслі про коливання фондового ринку. А людина, яка «надто заклопотана» для такого розумового перепочинку, готує собі майбутній, а може, й близький зрив.

Людина, яка навіть не знала, що бруньки дерев видно взимку, починає цікавитися деревами. Опанувавши зміст популярних книжок про них, вона може взятися шукати щось ґрунтовніше. Вона навіть може чекати наступної подорожі на захід із задоволенням замість огиди, бо тепер передбачає можливість зблизька побачити евкаліпт, монтерейський кипарис і сосну жовту.

Кортні говорить: «На все це, безперечно, заперечать, пославшись на брак часу. Відповідь на доводи, збудовані на такій хиткій основі, полягає в тому, що весь час, витрачений на перетворення себе на кандидата до санаторію, подібний до того гострого знаряддя в руках дітей і дурнів, про яке говорить прислів’я».

Трохи часу, присвяченого таким простим заняттям, як ті, що я назвав, та кілька тижнів відпустки до того, як настане виснаження, можуть запобігти цілому року вимушеної перерви в роботі через нервові недуги. Тут мене так і кортить сказати: «Вчасний стібок заощаджує дев’ять», - але прислів’я часом небезпечні. Так, прислів’я «Хочеш, щоб справу зробили добре, - зроби її сам» змусило багатьох ділових людей та фахівців обтяжити себе подробицями, які зрештою краще було б доручити підлеглим, навіть ризикуючи випадковою помилкою.

У своєму захопленні не варто надто звужувати спеціалізацію. Припустімо, заклопотана людина визнала користь якогось заняття просто неба й вирішила вивчити лісову промисловість, але не цікавитися деревами, що дають затінок. Так вона не розширить істотно кола своїх інтересів, а радше додасть собі до тягаря ще одну справу. Якщо вона застосує до цієї нової справи ті самі сумлінні методи, що виснажують її в теперішній роботі, цінність захоплення зникне. Нове вивчення завдасть більше шкоди, ніж користі, і під час відпустки, якщо поблизу немає лісопильні, людина залишиться ні з чим, маючи за товариство лише хвилювання. Так само, коли за вивчення історії взятися так, як і належить братися за захоплення, людину, схильну хвилюватися, зацікавить майже будь-яка книжка: адже навряд чи знайдеться книжка, варта читання, у якій немає бодай трохи подорожей, географії, життєпису, права або відомостей про звичаї та побут.

Стійке звільнення від хвилювання потребує зміни всього погляду на життя та способу мислення. Але засоби, що можуть тимчасово полегшити надмірне самозаглиблення, аж ніяк не заслуговують на зневагу. До них належить і гонитва за м’ячиком для гольфу. Чимало ділових людей і фахівців, які гадають, що не мають часу на гольф, цілком можуть наприкінці дня вирватися на годину гри двічі на тиждень; зрештою це виявиться вдало витраченим часом. Насправді більшості заважає радше думка, що немає сенсу йти на поле, якщо не зіграєш вісімнадцяти лунок, або що взагалі не варто братися за гру, коли не можеш досягти в ній досконалості. Та рух залишається тим самим, і повітря однаково бадьорить, хоч би виграли ми чи програли. Душ освіжить нас однаково, незалежно від того, зіграли ми дев’ять лунок чи двадцять сім.

Поїздка автомобілем, прогулянка в екіпажі, а найкраще - верхи, часто допомагають розвіяти хандру. Багато хто нехтує цими засобами не через брак часу або грошей, а через небажання.

Один заклопотаний фахівець нещодавно запевняв мене, що повернув собі молодість, тричі на тиждень відвідуючи гімнастичну залу й займаючись у «групі старих». Ця можливість відкрита практично кожному; таке заняття корисне, якщо його продовжувати. Недолік - у тому, що, коли новизна минає, бракує спонуки. Захоплення дає цю спонуку в задоволенні від здобуття нових знань і розширення кола мисленнєвих асоціацій.