XII. Тривожна людина в подорожах

Зрештою, хіба до витонченого мистецтва жити не належить і вміння приймати радість миті такою, якою вона приходить, не жалкуючи, що це не якась інша радість?

Ліліан Вайтінг. «Країна чарів».

Ніде звичка хвилюватися й «вередувати» не впадає так в око, як у подорожі. Можливо, почасти це пояснюється тим, що невпевненість у собі, яка так часто позбавляє спокою людину, схильну хвилюватися, особливо дається взнаки, коли вона полишає безпечну звичну якірну стоянку. Це, безперечно, стосується надмірної уваги, яку мандрівник приділяє можливим небезпекам залізничних і морських подорожей. Ось вірш Воллеса Ірвіна:

«“А раптом це судно, - зі стогоном каже шкіпер, - Зіб'ється з курсу, помчить і наскочить на камінь? А раптом розіб'ється й потоне, а ми не зможемо врятуватись?” Помічник відповідає: “Та бодай мені очі повилазили! А що, як нічого такого не станеться?”»

Звичка хвилюватися часто спонукає мандрівника заздалегідь подумки проходити кожен етап подорожі, готуватися до всіх можливих випадковостей і наперед переживати всі уявні труднощі та незручності. Я не ручаюся за правдивість історії (хоч можу пригадати подібну, не шукаючи далеко) про добродія, який відмовився від поїздки з Парижа до Будапешта, довідавшись, що муситиме затриматися у Відні на шість годин: «Надто довго, щоб чекати на вокзалі, і замало, щоб їхати до готелю». Неодмінний обов'язок кожного мандрівника - знайти собі щось цікаве, що допоможе скоротати кілька годин затримки, де б вона не сталася.

Аж ніяк не марна річ - ознайомитися з географією бодай власної країни: знати, де розташоване і як виглядає кожне важливе місто, а про різні залізниці знати щось, окрім скорочень їхніх назв та їхньої біржової оцінки. Якщо ж ми візьмемося вивчати дерева, квіти й птахів за допомогою чудових популярних книжок, які тепер маємо, то не лише по-новому побачимо краєвиди, а й радітимемо поломці посеред лісу, замість впадати через неї у відчай.

Помилка - уникати попутників; краще спробувати чогось від них навчитися. Це одна з утіх подорожі наодинці, адже веселий приятель може заважати нам заводити нові знайомства й діставати нові враження. Хоча головна мета відпочинку - відвернутися від звичного щоденного кола думок, не варто забувати, що невелике розширення обріїв радше допоможе практичним інтересам зайнятої людини, ніж зашкодить їм. І нехай вона водночас пам'ятає застереження Сенеки: якщо хоче, щоб подорожі були приємними, то спочатку має сама стати приємною людиною.

У подорожах неминуче трапляються і неприємні, і приємні пригоди. Але людина, яка витрачає час і думки на те, щоб уникнути перших і знайти другі, невпинно кує собі кайдани, які одного дня натиратимуть дужче, ніж усі незручності навколосвітньої подорожі. Артур Бенсон у книжці «Біля тихих вод» пише, що Г'ю навчився у школі однієї речі: неприємне не обов'язково є нестерпним. Декому з нас не завадило б повернутися до школи й засвоїти цей урок наново. Я знаю лише два способи уникнути незручностей подорожі. Один - не зважати на них, другий - лишатися вдома.

Один попутник розповів мені, що якось серед чудових гірських краєвидів почув, як дві дами тривожно радилися, порівнюючи, страву за стравою, відповідні меню двох готелів-суперників. Те, що в одному пропонували три види риби, а в другому лише два, викликало таке жваве обговорення того, що важливіше, кількість чи ймовірна якість, що слухач розсудливо відійшов.

Одна дама у флоридському експресі цілий день читала роман, час від часу відриваючись від нього, щоб із нудьгуючим і тривожним виглядом подивитися крізь лорнет. Нарешті вона сказала своїй супутниці: «Я не бачила жодного маєтку, який міг би зрівнятися з маєтками в Бруклайні».

Серед різновидів зайвого хвилювання, яке настійлива звичка нав'язує мандрівникові, немає нічого поширенішого й водночас легшого для подолання, ніж відмова спати, якщо шум і світло не усунуто цілком. Якщо людина зробить цю свою звичку слугою, а не господарем, і замість повторювати «Мені потрібні тиша й темрява» впевнено скаже «Я мушу подолати цю дурницю», вона невдовзі переконається, що відсутність роздратування й добра циркуляція повітря сприяють сну більше, ніж темрява чи тиша.

Найкращі ліки для безсонного мандрівника - Цицеронове æquo animo, тобто душевна рівновага.