«Я не можу собі цього дозволити»: звичка обходитися без потрібного

Люди, які завжди бояться майбутнього, завжди бачать попереду скелі, мілини, усілякі перепони й небезпеки, вічно готуються до «чорного дня», не лише притягують саме те, чого бояться, а й утрачають усю радість і щастя життя.

Ви не будете ніким, крім жебрака, доки думаєте жебрацькі думки; ніким, крім бідняка, доки думаєте про бідність; ніким, крім невдахи, доки думаєте думки невдачі.

Наполегливо привчайте себе відходити від думки про обмеження, нестачу, нужду, скупий приплив благ. Думки про достаток і спротив обмеженням розкриють ваш розум та спрямують потоки думки до значно більшого багатства.

Коли опануємо мистецтво дивитися щедро, а не скупо; коли навчимося мислити без меж, не тіснити себе обмежувальною думкою, то виявимо, що шукане теж шукає нас і завтра зустріне на півдорозі.

Ви не успадковуєте бідності, злиденності, принизливих обмежень. Нестача й нужда не мають нічого спільного з Божими дітьми. Ваш спадок багатий і невимовно величний.

Чи знаєте ви, що щоразу, коли кажете: «Я не можу собі цього дозволити, такі речі для інших, не для мене», або: «Я все життя був бідним і мусив собі відмовляти; думаю, так буде завжди», ви зачиняєте двері достаткові?

Якщо хочете втілити достаток і багатство, мусите назавжди вигнати з розуму думку «не можу собі дозволити», думку, що не можете дозволити собі чогось корисного для вас, чогось, що сприятиме зростанню або якнайповнішому розвитку людини. Мати це - ваше право від народження. Це належить вам за божественною спадщиною, і ви маєте заявити на нього право. Творець хотів, щоб Його діти мали вдосталь і найкраще з усього, що їм корисне, що сприятиме зростанню, розширенню характеру й щастю.

Думка, ніби багатство можливе лише для тих, хто має більші переваги, більше здібностей або кому сприяла доля, хибна й знеохочує. Творець дав людині владу над світом, повним багатств для всіх, а не для жменьки обраних. Якщо заявимо право на свій спадок і працюватимемо в згоді з Його законами, матимемо достаток і щастя, які Він нам призначив. Наш успіх буде славним. Ми злидарі не за природою, а через низьку, скупу оцінку себе й своїх сил.

Для мене одне з найсумніших видовищ у світі - родина, де батьки через хибні уявлення про економію не виховують дітей щедро, відмовляються дати їм поживу для розуму, зміну вражень, різноманітність, розваги, такі необхідні для якнайповнішого розвитку.

Скільки батьків, боячись майбутньої нужди, накопичують гроші й морять голодом дитячий розум, затримують зростання, так що діти стають змізернілими людьми замість чудових особистостей, якими могли б стати, якби батьки щедро подбали про їхню освіту, про розвиток їхнього розуму!

Люди часто змушені йти життям, виявляючи прикре невігластво, і не раз чують за це осуд, хоча насправді винні були батьки. У дитинстві вони не дали їм поживи, їжі для розуму, потрібної для розвитку вищих якостей, більших можливостей. Такі люди змушені плентатися в посередності щодо розуму й особистості, бо ніколи не мали справжнього шансу. Їхні здібності, їхній мозок ніколи не були підкріплені належною підготовкою до повнішого життя, на яке вони були здатні.

Багато з цих батьків, можливо, більшість, щиро мали намір бути щедрими до дітей, але звичка заощаджувати, страх нужди, який із часом переростає в задушливу, нищівну, згубну жадібність, змушували рік у рік відкладати теперішній привілей і обов'язок. Вони поставили наголос не на тому й завдали довічної шкоди тим, кого любили понад усе на світі.

Справжня економія - не скупість і не скнарість. Вона не марнотратство й не дріб'язковість. Вона означає мудре витрачання, витрачання, яке дає найбільші результати. Це якнайповніша турбота про себе, що спирається на науковий підхід. Це означає, що ми завжди повинні мати найкраще з того, що можемо собі дозволити, коли йдеться про фізичне й душевне здоров'я, про зростання нашої дієвості та сили. Часто це означає дуже щедрі витрати. Це постійний протест проти наголосу не на тому.

Нам кажуть: «Марнотратство веде до непокори, а скупість - до дріб'язковості».

Не обманюйте себе, усе життя обираючи дешеві речі, носячи дешевий одяг, маючи занедбаний вигляд і вірячи, що чините наймудріше. Пам'ятайте: зовнішній вигляд великою мірою визначатиме ваше становище в суспільстві. Світ приймає або відкидає нас за свідченням нашої особистості, за враженням, яке ми справляємо. Почуття, що ви не можете дозволити собі цього й того, постійні думки про щось дешеве здешевлюють життя, здешевлюють розум, обмежують і звужують його, змізернюють особистість і справляють аж ніяк не сприятливе враження. Мудрі, ощадливі й нерідко щедрі витрати на те, що допомагає на шляху до мети, що справить добре враження, забезпечить швидке визнання й сприятиме просуванню, часто є незмірно кращим вкладенням, ніж гроші в ощадному банку.

Таємниця здоров'я, успіху й щастя великою мірою полягає в доброму ставленні до себе, у підтриманні себе в чудовому стані, щоб завжди бути здатним зробити найбільше з можливого, завжди бути готовим скористатися нагодою, яка трапиться. Усе, що заважає досягти цієї найвищої міри дієвості, є гріхом проти справжньої економії. Кожен юнак від початку має домовитися із собою, що не матиме нічого спільного з хибною економією, яка знижує життєву силу чи дієвість; що все, що хоч на малу частку зменшує його силу, є поганою економією, що зовсім не відповідає науковому підходу.

Добра в цьому сенсі політика для окремої людини так само добра для дому й підприємства. Не одна справа розбилася об скелі, бо власник був надто зайнятий дріб'язковою економією, прикручував газ і урізав копійки на дрібницях замість приділяти увагу важливому. Заощаджуючи дещицю тут і там, він утрачав клієнтів і відставав у перегонах, бо не вкладав у справу досить грошей, щоб триматися нарівні з конкурентами. Поки недалекоглядний власник плекає улюблені теорії економії й намагається заощадити на малому, великі справи страждають через брак невеликої витрати, яка дала б незмірно більшу віддачу. Щедрі витрати часто є найкращою діловою економією. Витрачати дорогоцінний час і сили на дрібні заощадження часто є найгіршою діловою політикою. Щоб гроші приходили, їх треба витрачати.

Деякі люди ніколи не виходять зі світу центів у світ доларів. Вони так тяжко працюють, щоб зберегти центи, що втрачають долари, а разом із ними й більше зростання, багатший досвід, кращу можливість.

«Шляхетна людина, - каже Конфуцій, - тривожиться, щоб не втратити істини; вона не тривожиться, що на неї прийде бідність». Безліч людей надто багато думають про бідність і заощадження. Вони живуть філософією «не можу собі дозволити» й постійно відчувають тиск думки про чорний день, яку втовкмачували їм змалку, аж поки вона не починає стримувати й змізернювати все життя.

Ті, хто не має грошей, звісно, не завжди можуть зробити те, що найбільше сприятиме їхньому комфорту й дієвості; але багато людей переоцінюють вигоду від заощадженого долара порівняно зі своїм фізичним добробутом. Сила - мета найвищого прагнення. Усе, що додасть сили й зростання, хоч би скільки коштувало, якщо воно в межах досяжного, варте своєї ціни.

Усі ми зустрічали чоловіків і жінок із незмінним «не можу собі дозволити», які все життя урізають і дріб'язково заощаджують. Бачимо, як вони зупиняються в дешевих готелях чи пансіонах, долають великі відстані в сидячих вагонах, везуть із собою їжу; рідко або ніколи не купують газети, журналу чи книжки, не вкладають нічого в розширення розуму чи збагачення життя; кожен цент, який вичавлюють із дуже бідного побуту, кладуть у банк або інші вкладення. Можливо, вони думають, що таке заощадження допоможе дітям, але з будь-якого погляду це дуже недалекоглядна економія. Я майже не знав випадку, коли гроші, вичавлені з реальних життєвих потреб, цінували діти, які їх успадковували, не кажучи вже про те, як така самопожертва збіднює, змізернює й старить тих, хто накопичував. Часто тяжко зароблені, здобуті потом чола заощадження насправді шкодили молодим спадкоємцям, бо заважали їм користуватися власними здібностями й розвивати самостійність та енергію.

Багато родин постійно живуть під висушувальним впливом свідомості скнарості, свідомості нестачі й нужди, переконання, що добрі речі світу призначені для інших, але не для них. Як наслідок, вони ніколи не змогли втілити у своєму житті нічого, крім нестачі, нужди й обмежень. Безліч дітей виховуються в цій атмосфері бідності й із часом так переконуються, що не можуть дозволити собі того, що мають інші, що й справді ніколи цього не мають. Переконаність у бідності перекриває їм приплив благ. Вони мислять дрібно й утілюють дрібноту.

Обходитися малим і бути наполовину задоволеним продовженням такого життя зазвичай означає, що доведеться обходитися ще меншим, бо це не творчий внутрішній настрій, не той настрій, який притягує достаток і будує успіх. Свідомість «не можу собі дозволити», свідомість «обійдуся без цього» веде дедалі ближче до становища, в якому справді не можете собі дозволити; так само свідомість «можу собі дозволити» наближає до становища, в якому можете, бо може той, хто думає, що може, і не може той, хто думає, що не може. Ми не можемо зробити того, що вважаємо неможливим для себе; не можемо здобути того, що, на нашу думку, здобути не здатні.

Якщо ви в скруті, то й ваш розум жив скрутою: ви мали відповідний внутрішній настрій, були переконані у своїй скруті, і саме це перекрило приплив благ.

Думка про бідність, переконання в бідності - колосальний велетень, що бореться з людьми й перемагає безліч із них. Лише ті, хто, як каже доктор В. Джон Мюррей, знає таємний борцівський прийом, можуть сподіватися уникнути його смертельного удару.

Я знаю людей у досить доброму становищі, які настільки живуть у переконанні бідності, що завжди полюють на вигідні покупки, завжди купують дешеві речі: дешеву їжу, дешевий одяг, дешеві меблі, усе дешеве. Як наслідок, жодна з їхніх речей не служить довго. Поки вони витискають знижки й думають, що заощаджують, зрештою витрачають на поганий дешевий крам, який постійно розвалюється, більше, ніж мусили б витратити на добрі речі, бо ті служили б значно довше, не кажучи вже про незмірно більше задоволення від них.

Потрапляння в течію дешевизни не лише звужує й стискає життя, а й псує смак та вміння цінувати якість, подібно до того як дешеве піаніно вдома, постійно розладнане, псує музичний смак членів родини.

Мисливці за знижками майже завжди є жертвами хибної економії, і особливо грішать цим жінки. Вони марнують години дорогоцінного часу, іноді більшу частину дня, терплять чималі незручності, бігаючи від крамниці до крамниці в пошуках знижок і намагаючись заощадити кілька центів на дрібній покупці. Потім купують одяг та всілякі речі з поганого матеріалу, бо ціна низька, хоча знають, що речі не носитимуться добре. Насправді через дешевизну вони купують безліч непотрібного, а потім, імовірно, розповідатимуть, скільки заощадили. Якби ці жінки лише підрахували, скільки витратили так за рік, то зазвичай побачили б, що, навіть зовсім не рахуючи втраченого часу й власного виснаження, радше програли, ніж виграли на цих операціях. Побачили б, що витратили більше, ніж якби купували лише справді потрібне, тоді, коли воно потрібне, і платили звичайну ціну.

Є багато сповнених прагнення людей із хибними уявленнями про економію, які дуже рідко отримують їжу того виду й якості, що здатна творити найкращу кров і найкращий мозок. Відмова від того, що зміцнило б фізичну силу, створило розумову енергію й міць, змушує безліч людей плентатися в посередності, хоча насправді вони здатні на незмірно краще. Це жалюгідна економія.

Дбайливий фермер відбирає на насіння найкращі качани кукурудзи, найкраще зерно, плоди й овочі. Він не може дозволити собі засмічувати дорогоцінний ґрунт поганим насінням. Чи може людина, яка прагне якнайповніше розкрити себе, дозволити собі дешеву, несвіжу їжу, у якій немає важливих поживних речовин або яка вже їх утратила? Чи може вона шкодити здоров'ю, намагаючись заощадити трохи грошей ціною того, що вогонь її енергії слабне чи гасне?

Ніхто, хто сподівається чогось досягти в житті, не може дозволити собі годувати мозок поганим паливом. Це було б так само нерозумно, як великій фабриці палити погане вугілля на тій підставі, що добре надто дороге. Що б ви не робили, хоч би якими бідними були, не урізайте й не намагайтеся економити на харчовому паливі, самій основі й таємниці життєвого успіху. Щоб створити людину першого ґатунку, потрібна першокласна їжа, і це не марнотратство. Не можна збудувати чудовий мозок із дешевих, неякісних, підроблених продуктів, похапцем проковтнутих біля прилавка дешевої їдальні.

Мудрою чи нерозумною витрату робить виключно те, що ви за неї отримуєте, а не її розмір. Наприклад, іноді п'ять чи навіть десять доларів за обід, де можна почути виступи великих людей зі світовою славою, дадуть найбільшу віддачу. Інакше кажучи, завжди вигідно потрапляти в найкориснішу атмосферу, яка якнайсильніше пробуджує прагнення. Дуже цінно дізнаватися про досвід людей, які досягли успіху саме там, де ми ще боремося; навіть якщо їхня галузь не збігається з нашою, принципи їхнього успіху здебільшого ті самі, що приносять успіх у будь-якій справі, і надзвичайно корисно знати, як їх застосували в конкретному випадку.

Успіх притягує успіх. Гроші притягують гроші. Достаток притягує достаток, і вам корисно бути серед заможних людей, які чесно досягли того, за що бралися. Вони постійно випромінюють навіювання успіху, якого жоден сповнений прагнення юнак не може дозволити собі втратити.

Жалюгідна, виснажлива економія ніколи не призначалася Божим дітям. Для них існує більше й повніше життя. Людину створено для добрих речей, для великих речей, для всього, що може служити її повному зростанню й розвитку. Якщо вона засуджує себе до вузького, безплідного життя дріб'язкових, виснажливих заощаджень, їй нікого звинувачувати, крім себе. Наше становище формується зі слів, думок, переконань, а також із результатів наших зусиль. Якщо думаєте й постійно кажете: «Я не можу дозволити собі цього зробити», «Я не можу дозволити собі того», «Мусимо обійтися цим», «Грошей так мало», то сієте насіння, яке дасть такий самий урожай. Ваша думка про бідність зробить майбутнє таким самим вузьким, обмеженим і злиденним, як теперішнє.