Розділ XVIII. «Час - це гроші», і значно більше

Мало хто з нас усвідомлює зв'язок між днем, годиною, які ми проживаємо, та нашим успіхом, щастям, долею.

Набагато легше мріяти про великий успіх завтра, ніж намагатися зробити успішним сьогоднішній день.

Коли я бачу юнака, який використовує кожну вільну хвилину для самовдосконалення, який прагне надати ваги кожному дню, я знаю: у майбутньому на нього чекає щось, і це щось дуже велике.

Наші сьогоднішні дні - цеглини, з яких ми будуємо майбутнє. Якщо вони недосконалі, такою самою буде вся будівля життя. Те дивовижне майбутнє, про яке ви так довго мріяли, буде саме тим, що ви вкладаєте у свої сьогоднішні дні.

Світ дає всі можливості тому, хто вміє ними скористатися. Сила й багатство приховані в годинах і хвилинах, що минають, і чекають на око, здатне побачити, вухо, здатне почути, руку, здатну зробити.

Коли англійська королева Єлизавета помирала, вона сказала: «Моє королівство за одну мить!»

Один із найбагатших людей світу казав, що віддав би мільйони доларів за певність у ще кількох роках життя.

Покійний Дж. Пірпонт Морґан часто казав, що кожна година його часу коштує тисячу доларів. Імовірно, вона коштувала багато тисяч, навіть якщо міряти лише грошима, бо накопичення величезних статків було тільки одним епізодом його багатогранної діяльності.

Але час незмірно цінніший для нас, ніж показує його здатність приносити гроші. Я не знав жодної людини, яка зробила б своє життя вартісним у будь-якому напрямі, не усвідомивши величезної цінності часу. Час - наш найкоштовніший набуток, найбільше багатство, бо в ньому живуть наш успіх, наше щастя, наша доля.

А проте безліч людей убивають час. Їхня головна життєва мета - змарнувати його якнайшвидше. Вони не розуміють, що це незмірно марнотратніше, ніж якби багатій кидав у море стодоларові банкноти чи коштовні діаманти або, як Клеопатра, розчиняв безцінні перлини в келиху вина й випивав їх.

Майбутнє молодої людини можна дуже точно оцінити за тим, наскільки вона цінує свій час, особливо вільний. Від заснування американської республіки найвидатнішими й найуспішнішими американцями були люди, які не лише замолоду, а протягом усього життя використовували кожну вільну хвилину, щоб розширювати розум, примножувати знання й розвивати здібності у своїй галузі. Вашингтони, Франкліни, Лінкольни, Беррітти, Морзе, Філди, Едісони, люди в кожній царині по всьому цивілізованому світові, які зробили великі справи для людства й прославилися, здійснили свій великий труд не тому, що були геніями, а тому, що видобували з кожної хвилини всю її цінність.

«За своє життя я знав багатьох людей, славетних у війні, державній діяльності, науці, професіях і діловому світі, - сказав покійний сенатор США від Массачусетсу Гор. - Якби мене попросили назвати таємницю їхнього успіху, я загалом приписав би його не перевазі природного генія, а тому, як вони замолоду, після звичайного робочого дня, використовували години, які інші викидають, віддають неробству, відпочинку чи товариству. Великі справи у світі зробили люди звичайних природних здібностей, які доклали всіх сил. Вони докладали всіх сил, ніколи не марнуючи часу».

Сьогодні є багато так званих простих, пересічних працівників, які, можливо, думають, що мають значно менше шансів піднятися, ніж їхні блискучіші чи показніші товариші, але за кілька років вони обійматимуть високі посади. Історія показує, що щороку з простих лав виходять численні велетні, часто молоді хлопці, які самі дивуються своєму стрімкому поступу більше, ніж роботодавці, що за ними спостерігають.

Єдина причина, чому людина залишається простим, пересічним працівником, виконує рутинну роботу й отримує малу платню, не в тому, що їй бракує здібностей піднятися вище, а в тому, що вона не усвідомлює можливостей свого вільного часу.

Чарлз М. Шваб, можливо, не мав більше здібностей і кращих шансів піднятися, ніж сотні інших юнаків, які працювали з ним на заводі Ендрю Карнеґі в Гомстеді, коли він починав із долара на день. Він став мільйонером і королем своєї галузі тому, що побачив необхідність кращої освіти, ніж та, яку досі мав змогу здобути, і присвятив вечори та вільний час заповненню прогалин, особливо набуттю спеціальних знань про залізо й сталь. Він завжди пильнував можливості, завжди готувався посісти наступну вищу посаду, якщо вона звільниться. Ось чому його піднесення було таким стрімким, чому сьогодні він один із найбагатших і найпомітніших діловців своєї галузі у світі, тоді як про його колишніх товаришів, які у вільний час віддавали перевагу розвагам перед самовдосконаленням, ніхто не чув.

Говорячи про ті ранні дні, коли він починав привертати увагу на заводах Карнеґі, містер Шваб сказав:

«Тоді наука почала відігравати важливу роль у виробництві сталі. У двадцять один рік платня вже дозволяла мені одружитися, тож я мав власний дім. Загалом я прихильник ранніх шлюбів. У себе вдома я обладнав лабораторію й вечорами вивчав хімію, постановивши, що у виробництві сталі не має залишитися нічого, чого я не знав би. Хоча я не здобув технічної освіти, я опанував хімію та лабораторну справу, і це мало для мене тривалу цінність.

Я хочу наголосити, - провадив він, - що моя дослідницька праця не входила до службових обов'язків, але давала більше знань. Досягнення можливі для того, хто робить щось понад самий лише обов'язок і цим привертає увагу керівництва як людина, що готує себе до просування. Роботодавець обирає помічників із найобізнаніших, найздібніших і найсумлінніших».

«Після робочого дня так утомлюєшся, що вчитися не хочеться», - так часто виправдовуються молоді люди, коли їм нагадують, що вони нічого не роблять для свого поступу. Це лише виправдання тих, кому лінь працювати заради бажаного або кому бракує прагнення піднятися. Добре відомо, що зміна заняття ввечері, залучення іншої групи м'язів, інших ділянок мозку, ідей і думок зазвичай дає відпочинок, а не втому. Звісно, кожен повинен відводити належну кількість часу на необхідні розваги, фізичні вправи й відпочинок, але дуже часто ті, хто каже, що надто втомлений для вечірнього навчання, витрачають на дурні розваги чи безцільне тиняння без діла більше енергії, ніж витратили б на читання або навчання.

Зовсім недавно я прочитав про молоду вчительку, яка у вільний час опанувала шість чи сім мов і, заробляючи вечорами приватними уроками, зуміла відкласти досить грошей на поїздку до Європи, щоб удосконалити знання цих мов. Насолода й широта культури, які дали їй подорожі різними європейськими країнами, вже були б великою винагородою за принесені жертви; але вона отримала значно більше, бо швидко просунулася у своїй професії й тепер викладає французьку, німецьку та італійську в середній школі для дівчат.

«Увесь період юності, - каже Раскін, - за своєю суттю є часом формування, побудови, навчання. Немає в ньому години, яка не тремтіла б від закладених у ній доль; немає миті, після якої призначена їй праця могла б бути зроблена знову чи пропущений удар завданий по вже холодному залізу». Мільйони знедолених сьогодні оплакують утрачені золоті можливості, які дозволили промайнути замолоду, вечори й свята, змарновані тоді, коли вони могли закладати підвалини щасливого, успішного майбутнього. Але не можна водночас з'їсти пиріг і зберегти його, і тепер їм здається, що запізно навіть намагатися досягти успіху. Вони відчувають, що попереду на них не чекає нічого, крім старості в бідності й гірких жалях.

Жодні чари не подарують юнакові золотого майбутнього, якщо в тканину сьогоднішнього дня він вплітає недбалу, абияку працю й змарновані години. Прагнення, мужність, працьовитість, запал, енергія, ініціатива, ретельність, укладені в щоденну роботу, і наполегливе самовдосконалення у вільний час - ось складники, які неодмінно створять золоте майбутнє, принесуть багатство, знання, мудрість, силу, славу, усе, до чого лежить серце.

«Повірте мені, - сказав великий державний діяч Англії Вільям Е. Ґладстон, - ощадливе поводження з часом відплатить вам у подальшому житті прибутком із такими відсотками, що перевершать найсміливіші мрії, а марнування його змусить вас змаліти розумово й морально більше, ніж у найпохмуріших припущеннях». Спосіб використання вільного часу визначив усю різницю між посередністю й великим досягненням для десятків тисяч чоловіків та жінок, які замолоду мали досить розуму, щоб зрозуміти цінність безцінних клаптиків часу, бездумно змарнованих іншими.

Якби хтось запропонував купити значну частину вашої життєвої сили, ви й не подумали б її продати, навіть за казкову суму. Саме вона дає шанс досягти успіху, зробити життя шедевром, і ви, звісно, не захотіли б із нею розлучатися. Ви сказали б, що не можете продати належну від народження силу, в якій міститься вся ваша доля, завзяття, смак до життя, діяльність, прагнення. Але чи усвідомлюєте, що фактично робите те саме, коли дозволяєте своєму найціннішому надбанню для успіху, часові, витікати крізь усілякі шпарини: у чистому неробстві, марнотратних розвагах, поверхових, дурних задоволеннях або, ще гірше, у втіхах, які вбивають самоповагу й змушують наступного дня ненавидіти себе? Якщо хочете досягти успіху, хоч скількись відповідного вашим можливостям, мусите не лише перекрити всі витоки часу, а й залатати кожну шпарину у своїй розумовій і фізичній системі, припинити кожну витрату енергії, яка не допомагає краще підготувати вас до того великого життєвого успіху, який вам під силу.

Як часто про цінність часу нам нагадують висловом «Час - це гроші». Але час більше за гроші: це саме життя, бо кожна окрема мить, відлітаючи, забирає частину нашого життєвого строку. Час - це можливість. Час становить наш капітал успіху, наші можливості досягнення. Від нього залежить усе, на що сподіваємося, усе, що мріємо здійснити.

«Хоч яке коротке життя, - сказав Віктор Гюґо, - ми ще більше скорочуємо його недбалим марнуванням часу». Я порадив би кожній молодій людині на початку життєвого шляху повісити ці слова на стіні спальні й над письмовим столом чи верстаком, де вони постійно нагадували б про величезні можливості, сховані у хвилинах і годинах кожного дня. Якщо на початку своєї діяльності ви вирішите робити кожен день вартісним і житимете відповідно до цього рішення, ніщо не завадить вам стати успішним чоловіком чи жінкою, людиною чудового характеру. Ви архітектор своєї долі, господар свого призначення, і просто зараз формуєте майбутнє. Кожен день наближає вас до мети вашого прагнення або віддаляє від неї. Дорогоцінні години юності безцінні. У них живе здійснення всіх ваших мрій.

Час від часу я отримую листи від молодих людей, які журяться, що не можуть навчатися в школі чи університеті. Вони кажуть, що мусять заробляти на життя, а отже, не мають можливості здобути освіту. Вони навіть не замислюються, що багато найвизначніших чоловіків і жінок світу здобули освіту самотужки. Я не маю на увазі, що вони працювали, щоб оплатити школу чи університет, а те, що вони справді здобули освіту в найширшому й найкращому значенні власними зусиллями, майже або зовсім не навчаючись у школі. Ви, хто скаржиться на брак можливості здобути освіту, а тому й зробити щось вартісне, прочитайте життєписи чоловіків і жінок, які самоосвітою піднялися до впливового становища; біографії Франкліна, Лінкольна, Ґрілі, Ґарфілда, людей усіх народів, які вийшли з найтяжчої бідності й самою силою волі та мудрим використанням кожної вільної хвилини піднялися до найвищих життєвих щаблів, до пошани, великої влади й багатства.

Як сказав Гамільтон В. Мейбі: «Одна з головних рис сильної й здібної людини - ясне розуміння того, що можна зробити з часом і засобами, які вона має. Така людина не марнує часу на безплідні мрії про те, що зробила б, якби могла вступити до університету, подорожувати або мати тривалі проміжки нічим не перерваного часу. Вона не вдається до слабкодухої відмовки про "відсутність можливостей" для своєї діяльності, ховаючись за несприятливими умовами. Якщо умови несприятливі, вона виходить їм назустріч і так їх долає.

Питання, яке кожен має вирішити, не в тому, що він зробив би, якби мав кошти, час, вплив і освітні можливості; питання в тому, що він зробить із тим, що має. Тієї миті, коли молода людина перестає мріяти чи оплакувати брак можливостей, рішуче дивиться своїм обставинам у вічі й постановляє змінити їх, вона закладає наріжний камінь міцного й почесного успіху».

Хоч би яким обмеженим був ваш час, хоч би якою вимогливою була щоденна праця, ви можете так тренувати розум, так розвивати себе читанням і навчанням у вільні хвилини, що, коли схочете, станете освіченим чоловіком чи жінкою, зі значно ширшим поглядом на життя й незмірно більшою здатністю заробляти, ніж неосвічена людина.

Ендрю Карнеґі, наприклад, молодий шотландський хлопець, спочатку мав лише початкову освіту, але, читаючи й навчаючись у вільні хвилини, здобув культуру, плодом якої стали кілька книжок і багато журнальних статей на теми всесвітнього інтересу, не кажучи вже про його ділові досягнення та величезні статки.

Джордж Стівенсон, винахідник паровоза, хапався за кожну вільну хвилину, немов за золото. Він сам здобув освіту й чимало найкращого зробив у вільний час. Читати й писати навчився у вечірній школі, а арифметику вивчав під час нічних змін, коли працював помічником кочегара на вугільній шахті.

Життя й праця безлічі доброчинців світу доводять: хоч би які вкладення людина робила в житті, жодне не дає такого задоволення, як вкладення в себе, як перековування клаптиків дозвілля у знання й силу.

Що значніша людина, то вище вона цінує час. Вона вважає його великим надбанням, найкоштовнішим капіталом, здатним збагатити життя. Чи прагне вона нажити статки, чи досягти успіху в іншій царині, вона знає: усе залежить від того, що вона робить із вільним часом. Натомість слабкі натури ніколи не вважають час коштовним надбанням, ніколи не хочуть платити ту ціну, яку сильні готові заплатити за здійснення мрій. Вони не можуть опиратися принадності втіх заради свого прагнення. Вони не ощадливіші у витрачанні часу, ніж у витрачанні грошей. Вони вбивають багато часу, не усвідомлюючи, що цим убивають свої перспективи, своє майбутнє, себе.

«Я зроблю цей день вартісним!» - чудове щоденне гасло для кожного з нас. Коли прокидаєтеся вранці, коли беретеся до роботи й багато разів протягом дня кажіть собі: «Я зроблю цей день вартісним. Він не увійде в історію мого життя як час, наполовину змарнований чи використаний не найкраще. Хочеться мені чи ні, я надам цьому дню ваги. Я зроблю його особливим днем мого життя, днем, коли моя праця була дієвою й плідною». Якщо робитимете це щодня, здивуєтеся чудовому впливу на все своє життя. Це підніме його до найвищої можливої для вас дієвості й плідності. Це означатиме для вас надзвичайно багато і в характері, і в грошовій винагороді.

Хтось сказав: «Увесь час, який можна було використати краще, втрачений». Якби всі ми усвідомлювали цю істину, у житті було б більше успіхів і менше невдач. Кожен має однакову кількість годин у дні, однакову кількість днів у році, і головна різниця між успіхом та невдачею полягає в тому, на що витрачаються години й дні. За того самого оточення, тих самих шансів на успіх один юнак здобуде славу й багатство завдяки правильному використанню часу, який інший бездумно змарнує.

Лише те, що ми вкладаємо в минущу мить, саме це й нічого більше, становить усе життя, весь характер, увесь успіх. Урожай наших завтрашніх днів буде подібний до насіння, яке сіємо сьогодні. Якщо ми не вкладаємо в теперішню мить тієї якості, яку очікуємо побачити у своєму успіху, характері, житті загалом, її там не буде. Якщо сьогодні немає енергії, запалу, мужності, ініціативи, працьовитості, високої якості роботи, їхні плоди не можуть з'явитися у вашому майбутньому. Успішний день творить щоденне прагнення, яке щоранку вирушає в путь із твердим рішенням не дати годинам прослизнути крізь пальці, доки з них не видобуто всієї можливості; а накопичення щоденних успіхів творить великий життєвий успіх і дає дорослій людині змогу здійснити сміливу мрію юності.