Розділ XVI. Добрий настрій і достаток

Усмішки притягують долари так само, як притягують усе добре й здорове.

Людина, яка добре змащує свій механізм любов'ю, доброзичливістю й добрим настроєм, здатна витримувати тяжкі удари та життєві розчарування незмірно краще за ту, що завжди дивиться на темний бік.

«Немає усмішок - немає справи».

Добрий настрій - один із найбільших доброчинців людини. Він не давав їй піддатися відчаю навіть тоді, коли голод дивився у вічі й здавалося, що все людство проти неї.

Коли людина обирає добрий настрій за супутника, вона ніколи не говорить про тяжкі часи й не носить у голові картини бідності чи нужди.

Життєрадісна людина передусім корисна людина.

Якби мене попросили назвати щось одне, що допомогло б людству більше за все інше, я, мабуть, сказав би: «Більше життєрадісності, доброго настрою, вміння зберігати доброзичливість за будь-яких обставин».

Більше життєрадісності означає більше життя, більше щастя, більше успіху, більше дієвості, сильніший характер, ширше майбутнє. Життєрадісна людина не звужує свій розум і не дивиться на речі однобічно.

Хіба ви ніколи не помічали, що зазвичай успіху досягають радісні, сповнені надії, оптимістичні люди, а кислі, похмурі, понурі натури зазнають невдач або плетуться в посередності й ніколи нічого не досягають? Звичка до життєрадісності дає змогу перетворювати позірні нещастя на справжні благословення.

Більша життєрадісність допомагатиме вам на всьому життєвому шляху. Вона допоможе нести тягарі, долати перешкоди, примножить мужність, зміцнить ініціативу, зробить вас дієвішими, улюбленішими, кориснішими. Вона зробить вас щасливішим і успішнішим чоловіком чи жінкою; перетворить і прикрасить найскромніше й найнепоказніше оточення.

Життєрадісність означає врівноваженість, безтурботний спокій, розсудливий, здоровий, гармонійний погляд на життя. Життєрадісна людина знає, що страждань багато, але вони не мусять бути правилом життя. Немає філософії, рівної життєрадісності. Ніхто не може оцінити оздоровчу, піднесену силу одного радісного життя, однієї спокійної, врівноваженої душі. Сповнена надії, радісна натура творить. Той, хто виробив звичку дивитися на світлий бік речей, має велику перевагу над хронічним диспептиком, який ні в чому не бачить добра.

Шекспір каже:

«Веселе серце йде весь день, Сумне втомиться за одну милю».

Жодна інша життєва звичка не приносить стільки щастя й задоволення, як звичка за будь-яких обставин залишатися радісним і доброзичливим. Думка життєрадісної людини ліпить красу її обличчя й надає грації її поведінці. Чому б не вирішити: хоч би що прийшло чи не прийшло до вас, хоч би чим завершилося ваше починання, невдачею чи успіхом, ви збережете радість, надію, оптимізм і вдячність за ті блага, які вже маєте? Майже в усьому можна знайти якесь щастя, якщо шукати. Наша біда в тому, що для щастя ми зазвичай хочемо більше, ніж заслуговуємо, і недостатньо вдячні за безліч речей, якими вже можемо тішитися.

Скільки з нас могли б повчитися в бідної дівчинки з нетрів великого міста, яка здобула нагороду на виставці квітів. Коли її запитали, як вона виростила таку гарну рослину в темному провулку, де мешкала, дівчинка відповіла: між двома високими будинками був вузенький просвіт, крізь який потрапляло трохи сонця, і, пересуваючи рослину слідом за сонцем, вона змогла тримати її на світлі й виростити квітку, гідну нагороди. У житті кожного з нас є хоча б трохи сонця, щось, за що можна бути вдячним, і, повертаючись до нього обличчям, ми могли б якось продовжувати рости. Але ми не використовуємо якнайкраще те невелике сонце, яке маємо, як це робила дівчинка.

Навіть найбідніші з нас могли б тішитися багатьма речами у звичайному щоденному житті, якби лише час від часу зупинялися, дивилися, слухали, думали й споглядали; якби лише намагалися бачити речі у справжньому світлі, чути голоси Природи, помічати дива, що повсюди відбуваються довкола нас у великій Божій лабораторії. Ми могли б бути щасливими в найзвичайніших життєвих обставинах, якби навчилися заглиблюватися у прості речі, цінувати їх, бачити їхню дивовижну красу.

Але ні, нашу увагу завжди забирає те, чого ми хочемо, а не те, що маємо. Щось далеке, завтра, наступний рік, коли житимемо заможніше, коли зможемо дозволити собі трохи більше розкошів, автомобіль, подорожі, ось тоді ми насолоджуватимемося життям і добре проводитимемо час.

Я знаю чоловіка, який, хоч і дуже бідний, уміє знайти більше розради у справді тяжкій, гнітючій ситуації, ніж будь-хто інший із моїх знайомих. Я часто бачив його без єдиного долара, з дружиною, яку треба утримувати, а проте він завжди був бадьорим, щасливим, радісним, задоволеним. Він навіть міг пожартувати з незручного становища, побачити щось кумедне у своїй бідності. Жодна трудність ніколи не затуляла йому сонця, бо попереду він завжди бачив світло; і я не маю жодного сумніву, що зрештою він досягне великого успіху у своїй справі.

Якщо ми радісні й задоволені, уся природа усміхається разом із нами: повітря лагідніше, небо ясніше, земля зеленіша, листя на деревах пишніше, квіти пахнуть сильніше, птахи співають солодше, а сонце, місяць і зорі прекрасніші.

Самі по собі гроші дуже мало пов'язані зі щастям. Деякі з найнещасніших чоловіків і жінок, про яких я будь-коли знав, були дуже багатими. Вони могли мати все, що купується за гроші, але гроші не принесли їм щастя, не принесли вдоволення чи злагоди в домівки. Насправді багато з цих чоловіків і жінок були б незмірно щасливішими, якби були бідними.

Шляхетна життєрадісність властива великим душам, урівноваженим і впевненим у власних силах, яким допомагають небеса.

Епіктет, язичницький філософ, власним життям довів істинність своїх слів: «Людина може бути щасливою без багатства, без родини, без посади чи почестей, без здоров'я, без усього, за чим женеться світ». Мало хто з нас позбавлений усього цього, але ми нещасливі, бо не маємо того здорового душевного стану, який мав Епіктет.

Безліч людей думають, що щастя полягає переважно в тому, щоб позбутися неприємних речей, неприємних обов'язків, сухої, похмурої життєвої рутини, вимушеної тяжкої праці; позбутися відповідальності за пошук засобів до існування. Вони думають, що були б щасливі, якби лише звільнилися від життєвих прикрощів, від скрути й щоденного борсання, що супроводжують спроби вести справу з обмеженим капіталом; від вимог кредиторів, клопотів і докорів; від тисячі й одного уколу та роздратування повсякденного трудового життя. Одне слово, більшість із нас вважає, що неодмінно стала б щасливою, якби позбулася тривоги за хліб насущний, якби не мусила думати про вартість речей чи способи їх придбати.

Але, наскільки нам відомо, багаті не щасливіші за бідних. У них переважно лише змінюються предмети тривоги й неспокою. Щойно люди виходять за межі необхідності працювати й турбуватися про вартість життя, безліч інших ворогів їхнього щастя можуть прокрастися в їхнє життя та зруйнувати гармонію, якщо вони це дозволять.

Те, що мучить нас, що заважає бути радісними й щасливими, - бумеранги, які повертаються до нас від наших лихих учинків; усі душевні рани, від яких ми страждаємо, ми завдали собі самі. Жодна людина не може скривдити іншу, не скривдивши себе ще більше. Вона не може чинити зло, не заплативши за нього відповідним стражданням. Подібним чином наші думки відгукуються на нашому достатку й щасті.

Нова філософія показує нам, що не треба помирати, аби здобути належне нам, дістатися свого неба, неба наших мрій; що могила не є входом до раю, а рай тут, і ми живемо в раю, та не знаємо цього, бо не вміємо його бачити, хіба що іноді вловлюємо відблиск неба в усьому прекрасному, лагідному, любому й доброму. Вона вчить, що рай здобувається правильним життям і правильними думками, правильними вчинками, втіленням Божих якостей. Вчить, що ми ніколи не прокинемося в Його подобі, доки не почнемо втілювати Його якості, якості, що становлять божественність. Вчить, що усвідомлення нашої єдності з Єдиним є джерелом усієї нашої сили, усієї могутності, таємницею всього нашого вартісного успіху, джерелом нашого зцілення.

Нова філософія вчить повертатися до світла незалежно від того, чи бачимо мету, завжди дивитися в бік надії. Вона вчить дивитися в бік успіху, багатства, достатку, хоч би яким злиденним здавалося наше оточення. Вчить дивитися на досконалу людину, яку задумав і призначив Бог, не бачити хворої, недужої, аморальної, грішної, злочинної чи неповноцінної людини. Вчить, що коли ми дивимося на людей підозрілими очима, очима недовіри, сумніву, заздрості, ревнощів чи ненависті, то за неминучим законом пробуджуємо в них саме ті якості, які тримаємо в думці, які в них бачимо. Якщо хочемо звернутися до найкращого, якщо хочемо викликати з інших найкраще, мусимо шукати в них найкращого; мусимо думати про них найкраще; мусимо довіряти їм; мусимо вірити в них.

Людина, яка усміхається й бачить найкраще в усьому та в кожному, викликає найкраще в інших. Вона приваблює людей і перемагає в житті, тоді як похмуре, кисле обличчя всіх відштовхує.

«Немає усмішок - немає справи» - гасло одного успішного торгового дому. Спершу воно здалося мені досить дивним, але, подумавши, я зрозумів, яке воно влучне. Хіба ми всі не знаємо, що кислі, похмурі обличчя відганяють клієнтів, а привітні, сонячні приваблюють? Добрий настрій приведе більше покупців, продасть більше товарів, допоможе вести більше справ із меншим виснаженням, ніж будь-яка інша якість.

Грошовий мільйонер, можливо, допомагає лише собі, але кожен, хто знає мільйонера доброго настрою або зустрічається з ним, стає багатшим; і що більше він роздає свого багатства, то більше воно примножується.

Ендрю Карнеґі завдячував своєю популярністю та значною частиною успіху й щастя радісній вдачі. На схилі літ він казав: «Мої молоді партнери працюють, а я сміюся, і раджу вам замислитися над тим, що там, де мало сміху, дуже мало успіху».

Кожен, хто задає тон радості й щастя, роздає ґілеадський бальзам, цілющу силу. Людина без життєрадісності - хвора людина. Смуток її духу висушує всю красу її життя. Вона передчасно старіє. Її сила занепадає. «Пригнічений дух висушує кості». А життєрадісність є ліками. Вона сприяє здоров'ю. Звичка до доброго настрою змащує людський механізм, значно підсилює й загострює кожну розумову здатність. Вона поліпшує кожну функцію тіла. Життєрадісність зберігає молодість; це одна з таємниць вічної юності.

Той, хто визнає перед собою й іншими, що хворий, справді хворий; але той, хто відмовляється це визнавати й бадьоро продовжує жити так, ніби здоровий, перемагає чимало недуг, які могли б стати серйозними, якби він їм піддався.

Бічер часто говорив про сонячні натури, які йшли світом, наче підбадьорлива музика, поширюючи радість і веселощі скрізь, де з'являлися. Усі ми зустрічали рідкісні душі, які весь час живуть у сонячному світлі. Хоч би якими бідними на земні блага вони були, у житті завжди бачать щось, за що варто бути вдячними. Вони завжди готові допомогти, сповнені надії, підбадьорюють і радіють. Куди б вони не йшли, всюди розсіюють сонячне світло.

Якщо ми не завжди можемо так керувати настроєм, щоб бути справді щасливими, то завжди можемо мати привітний вигляд. Це наш обов'язок перед собою й суспільством. Ходити й випромінювати душевну отруту, отруту зневіри й похмурості, отруту тривоги та неспокою, означає виявляти слабкість і дріб'язковість. Ходити світом із жалобою на обличчі - теж вияв слабкості. Розносити похмурість і відчай - гріх. Перед світом і перед собою ми зобов'язані розсівати сонячне світло, показувати себе з найкращого, а не з найгіршого боку.

Є глибокий сенс у тому, що людина - єдина тварина, яка має почуття гумору, яка вміє сміятися. Творець хотів, щоб ми веселилися, раділи й завжди були щасливі. Щастя належить людині від народження. Сміх - ознака здорового розуму. Люди з відхиленнями, божевільні люди рідко сміються. Для здорової людини бажати сміятися й добре проводити час так само природно, як дихати. Із тим, хто ніколи не сміється, хто завжди серйозний, щось не гаразд. Речі, які нас веселять і допомагають тішитися життям, мають здоровий фізичний і моральний вплив.

Звичка до щастя так само необхідна для нашого повного добробуту, для будь-якого успіху, гідного цього імені, як звичка працювати, бути чесним чи справедливо поводитися з іншими. Ми можемо виробити звичку бути радісними й щасливими так само, як можемо виробити звичку бути ввічливими з кожним, кого зустрічаємо.

Усе, що дає людині радість і щастя, змітає з її розуму павутиння зневіри, проганяє страх, турботи й тривогу, має практичну цінність і заслуговує на підтримку. Невинні, щирі веселощі роблять це так, як ніщо інше.

Робити те, що відновить, освіжить і омолодить людину для праці наступного дня, є найрозумнішою діловою політикою. То чому б не мати вдома багато веселощів і сміху?

Один із найбільших гріхів, які безліч батьків чинять проти своїх дітей, - придушувати вдома їхню любов до гри. Багато батьків наполягають, щоб діти не розмовляли й не сміялися за їжею. Це злочин проти дитинства. Насправді так дітей позбавляють здатності стати приємними, милими товаришами, людьми, які легко сходяться з іншими, коли виростуть і вийдуть у світ, бо дитячі звички стають частиною дорослого чоловіка чи жінки.

Веселощі так само необхідні, як хліб. Помиляється той, хто вважає сміх і гумор минущими, поверховими речами, які минають і нічого не залишають після себе. Вони мають тривалий, благотворний вплив на весь характер і життєвий шлях.

У нашому щоденному розпорядку має бути місце для втіхи. Чому б не включити це до життєвого задуму? Чому ми маємо бути серйозними й похмурими за працею, за їжею? Чому не робити всього з радістю й веселим серцем?

Життєрадісність допомагатиме на всьому життєвому шляху. Вона допоможе нести тягарі, долати перешкоди, примножить мужність, зміцнить ініціативу й зробить вас дієвішими. Вона зробить вас не лише щасливішою, а й успішнішою людиною, яка впевненіше рухається вперед. Життєрадісність, більше радості в житті - ось наша найбільша потреба.

Боротьба, розчарування, труднощі призначені не для того, щоб засмучувати нас, а щоб робити сильнішими, бо якщо ми не скиглитимемо й не нарікатимемо, нам буде дано силу все це подолати.

Життєрадісна людина бачить, що всюди добро переважує зло й кожне лихо має свій розрадний бальзам.

Роберт Луїс Стівенсон сказав: «Зустріти щасливого чоловіка чи жінку краще, ніж знайти п'ятифунтову банкноту. Він чи вона - осередок, що випромінює доброзичливість, і коли така людина входить до кімнати, ніби запалюють ще одну свічку».

Усіх нас створено для щастя, для радості й великої втіхи. Будь-який розлад чи дисгармонія в нашій природі суперечить божественному закону й божественній волі. Творець хотів, щоб кожен був щасливішим, ніж найщасливіші істоти сьогодні.

Якщо ви, друже, не знайшли того джерела щастя, яке збереже вашу врівноваженість і спокій, хоч би що сталося з вами чи вашими близькими, якщо не знайшли тієї рівноваги, яка за будь-яких умов дає мир, вищий за розуміння, ви ще не відкрили великої таємниці життя. Вам ще належить зрозуміти, що справжня насолода, справжнє задоволення приходять не від володіння речами, не із зовнішніх джерел, а що найвище вдоволення, найвища насолода, найвище щастя завжди приходять зсередини. Тут джерело всіх благ; тут ми торкаємося Бога, Джерела всього добра; тут черпаємо з божественності у власній глибині.

Якщо ваші блага обмежені й ви почуваєтеся нещасними, невдоволеними, похмурими, можете бути певні: щось усередині вас негаразд. Щось негаразд у ваших думках, спонуках, учинках, щось негаразд у вашому погляді на життя. Ви в чомусь порушуєте власну природу або неправильно користуєтеся своїми силами.