Розділ V. Де починається достаток

Усе, що ми яскраво й наполегливо уявляємо та підкріплюємо розумними зусиллями, ми схильні створювати, оживляти у певній формі, вбудовувати у своє життя.

Саме в невидимому світі людина, піднесена й натхненна усвідомленням своєї співпраці з Божественним, починає відкривати деякі таємниці всесвіту, підносити людство над тваринним існуванням і виснажливою працею, змінювати обличчя світу, вести цивілізацію до нових, величніших висот.

Безмежне багатство, невичерпний достаток для задоволення наших потреб, немислимі можливості перебувають у великому всесвітньому Розумі й чекають дотику людської думки, щоб набути видимої форми.

Невидимий світ довкола нас сповнений нескінченних можливостей. Вони чекають насіння наших думок, бажань, задумів, поривань, достатку й успіху, підкріпленого зусиллями в матеріальному світі, щоб виявитися в тих формах, на яких ми зосереджуємося.

На Божій землі немає браку нічого, що нам потрібне, так само як немає браку сонячного світла. Кому спаде на думку скаржитися, що сонце відмовляється світити для нього, що його промені не торкатимуться його, не дадуть дозріти врожаю, не зігріють і не звеселять життя? Сонячного світла вдосталь, але ми можемо самі від нього відгородитися. Якщо обираємо жити в тіні, якщо спускаємося в темний льох, куди не може проникнути сонце, то винні в цьому самі.

Під час поїздки з лекціями Сполученими Штатами великий учений сер Олівер Лодж, виступаючи на тему «Реальність невидимого», сказав: «Наші чуття не є мірилом існування. Вони розвинулися для земних потреб, а не для філософських завдань. І якщо ми відмовлятимемося виходити за межі їхнього безпосереднього свідчення, то звузимо свій погляд на всесвіт до безнадійної, майже недоумкуватої обмеженості».

Найважче у світі переконати людей у реальності чогось, чого вони не можуть сприйняти чуттями. А проте найреальніші з відомих нам речей невидимі; жодне смертне око їх ніколи не бачило.

Саме тут і криється головна складність для більшості людей, коли вони намагаються змінити небажані обставини, вирватися з бідності та звільнитися від того, що їх стримує. Вони не можуть зазирнути далі за теперішнє; не навчилися уявляти майбутнє, бачити за матеріальними речами довкола невидимий світ, сповнений усіх творчих сил, де розум запускає процеси творення. Вони не усвідомлюють, що все у видимому світі, створене людиною, починалося з уявного образу. Що здатність малювати в розумі, уявляти те, чого ми хочемо у своєму житті, є безцінним Божим даром людині, який дозволяє їй вивести з невидимого світу у видимий усе, чого вона забажає.

Кожен, хто вміє користуватися цією дивовижною силою, може вже зараз почати уявляти своє майбутнє, бачити себе таким, яким хотів би бути; подумки робити те, що хотів би робити; посідати становище, якого прагне. Так він притягуватиме до себе засоби, необхідні, щоб крок за кроком збудувати в матеріальному світі те майбутнє, яке бачить у своїй уяві. Завдяки цій силі ми можемо вийти зі злиденного, сповненого незгоди середовища до гармонійних обставин, гармонійного оточення, до вишуканих радощів і, якщо забажаємо, до розкошів життя. А можемо викривити цю силу й утримувати себе в принизливих нестатках і бідності, в обмеженнях, що не дають розвиватися, розкривати свої можливості й пізнавати всі радощі життя.

Усе, що ми яскраво й наполегливо уявляємо, ми створюємо, оживляємо у певній формі, вбудовуємо в життя, перетворюємо на дійсність. Інакше кажучи, життєва речовина, з якої людина формує обставини й долю, перебуває в невидимому світі, де живуть усі можливості та сили. Самими основами всесвіту й тим, що сьогодні найбільше служить світові, є невидимі сили, вічні принципи. Сили, які переносять нас земною кулею й миттєво сполучають найвіддаленіші її частини; сила законів хімії, тяжіння, зчеплення частинок і прилипання поверхонь, усі могутні чинники, які діють у всесвіті та породжують його явища, - усього цього ми не можемо побачити, почути чи торкнутися. Наші чуття сприймають лише наслідки їхньої дії. Ми мало знаємо про них, але знаємо, що вони є великою реальністю.

Хто знає або хто бачив, що стоїть за цими великими принципами, цими силами, про існування яких нам відомо? Тяжіння, що утримує небесні тіла на їхніх орбітах, що так дивовижно врівноважує світи в просторі, коли вони з величезною швидкістю обертаються навколо сонця, і жоден із них за тисячу років не відхиляється у своєму русі бодай на частку секунди, є невидимою силою. Невже через те, що ми не можемо її побачити, скуштувати, відчути її запах чи взяти в руки, скажемо, що вона нереальна? Що її не існує?

Ми можемо бачити й відчувати дію електрики, але хто знає, що являє собою ця невидима сила? Едісони, Белли, Марконі шляхом дослідів відкрили деякі її властивості, певні закони, які нею керують і завдяки дії яких ми отримуємо тепло, енергію та світло. Вони змусили її служити нам безліччю способів. Вона переносить наші повідомлення під океанами й через континенти. Вона вже позбавила світ значної частини виснажливої праці й покликана служити людству так, як, можливо, ще не уявляють навіть наймудріші вчені та винахідники. Едісон визнає, що нічого не знає про саму цю могутню силу, яку використав у тисячах винаходів. Він із благоговінням стоїть перед таємничою силою, що вийшла із всесвітнього Розуму у відповідь на його зусилля. Себе він вважає лише провідником, через якого деякі її таємниці передано людству, щоб зробити життя менш тяжким, зручнішим і прекраснішим.

Безглуздо, коли скептики й матеріалісти заявляють, що не визнають нічого, чого не можуть перевірити чуттями, адже ми знаємо: справжня сила в самих речах, якими ми живемо, у складниках, що живлять і підтримують навіть матеріальну частину нашого єства, невидима.

Ми не можемо побачити гази, які творять і підтримують життя в повітрі, яким дихаємо. Не можемо побачити повітря, але вбираємо його в тіло вісімнадцять чи двадцять разів за хвилину й отримуємо тиху, невидиму силу, що в ньому міститься. Кров поглинає її та розносить до мільярдів клітин нашого тіла. Ми не можемо побачити чи взяти в руки жодної часточки цієї таємничої могутності, проте знаємо, що без неї не прожили б і хвилини.

Ніхто ніколи не бачив сили в їжі, яку ми споживаємо, але ми знаємо, що вона там є, що отримуємо від неї міць. Знаємо, що через певний час, здавалося б, мертва, нерухома речовина оживає в тілі: діє, мріє, переживає, працює, творить.

Попри всі свої дивовижні відкриття, наука не змогла розкрити таємниці невидимих сил, які повсюди діють у всесвіті. Хто може побачити чи пояснити таємницю бруньки, що розгортається, квітки, що розкривається, народження чудового аромату й дивовижної краси троянди? Та ми знаємо, що за цим стоїть реальність, розум, який задумує й формує їх, доводить до прекрасного розквіту.

Ми знаємо, що все це походить з одного Всемогутнього Джерела, що це творіння Божественного Розуму. Вчені доводять, що у всесвіті є лише одна субстанція, одна вічна сила чи сутність, а все, що ми бачимо, є її різними виявами. Для чуттів ця всесвітня субстанція, велика реальність, що стоїть за всім видимим, не існує. Ми не можемо ані побачити її, ані торкнутися, ані відчути на смак чи запах. А проте наука безперервно нагромаджує доказ за доказом того, що все довкола є лише видозміною, зміною форми, зміною коливань цієї всесвітньої субстанції, так само як електрика є виявом сили в різних формах.

Нам здається, що ми живемо в матеріальному світі. Насправді ж ми живемо у світі думки, у світі думки, що набула зовнішньої форми, у світі, яким керують і який спрямовують невидимі сили. Ми стикаємося з матеріальними речами лише в кількох ділянках нашого життя. Вони годують, зігрівають і вдягають нашу тілесну частину, але живемо, рухаємося й існуємо ми в невидимому.

Коли ми звертаємося до власної сутності, до людської душі й духу, що єдині з Богом, то цілковито живемо в невидимому світі. Справжнє наше «я» невидиме. Людина, чиє відображення ми бачимо в дзеркалі, є лише тінню справжньої сутності. Матеріальне тіло з плоті й крові, яке ми бачимо і якого можемо торкнутися руками, не є справжньою людиною. Справжня людина стоїть за тим, що ми бачимо й чого торкаємося. Вона стоїть за клітиною, за атомами, за електронами, з яких складається тіло.

Нова філософія проникає за зовнішність і показує нам справжню людину, невидиму людину. Вона відкриває її приховані сили й можливості, указує шлях до їхнього розвитку та використання. Вона показує, що безсила, хвороблива, недужа людина, слабак, зневірена, невтішна, вічно невдоволена істота, невдаха, людина, сповнена розладу, хвороби й дисгармонії, не є тією людиною, яку створив Бог. Це несправжня істота, яку людина створила сама. Її створили хибне мислення, хибний спосіб життя та невдалі спонуки. Вона є жертвою власних пристрастей, настроїв, незнання дійсності, великих вічних істин життя.

Усі ми ще дітьми вчили, що людину створено за Божим образом і подобою, але нова філософія закликає нас діяти згідно з цією істиною: дивитися крізь зовнішність на справжню сутність, бачити внутрішнім зором справжню, невидиму людину, єдину зі своїм Творцем. Вона сильна, енергійна, міцна, наділена богоподібними силами та якостями. Вона відповідає Божому ідеалу людини. У ній немає й натяку на невдачу, слабкість, нестійкість чи хворобу. Вона досконала, безсмертна, незмінна, як сама істина, бо справжня людина є істиною буття, незмінною реальністю. Хоч би якими були її умови й обставини, божественна сутність, божественний принцип, божественне в ній залишаються неушкодженими, досконалими, містять усі її можливості. На них і далі лежить печать шляхетності, успіху, здоров'я, достатку, гармонії, образу Творця, бо Божий образ і подоба досконалі й безсмертні.

Якби ми тільки могли це усвідомити й оцінювати життя з його нескінченними можливостями з погляду незмінної людської сутності, а не мінливої несправжності тіла; якби могли втримати думку, що ми частина творчого розуму всесвіту, Божі співпрацівники у своїй праці тут, на землі, скільки ще ми могли б здійснити, як високо піднятися, наскільки щасливішими стати!

Коли людина усвідомить величезне значення реальності невидимого; коли осягне істину своєї єдності з Творцем, єдності життя, єдності джерела всього у всесвіті й те, що все є виявом Божественного Розуму, вона заволодіє безмежною силою, яку Творець заклав у кожного з нас.

Коли Христос наголошував, що Царство Небесне всередині нас, Він мав на увазі, що це внутрішнє царство тотожне Божественному Розуму й саме там людина торкається джерела всієї сили, всього достатку. Внутрішнє царство є царством сили, де починається вся творча праця людини. Там вона поєднується із всесвітньою субстанцією, великою творчою енергією, а думка є невидимим знаряддям, яким вона надає форми своїм творінням. Діючи на приховану, таємничу субстанцію, з якої виникає все у всесвіті, це знаряддя думки спрямовує, керує, творить відповідно до людських бажань. Матеріал воно знаходить у невидимому світі. І тією мірою, якою розум осягає реальність невидимого, йому відкриваються наявні там сили й можливості. Саме в невидимому світі людина, піднесена й натхненна усвідомленням своєї співпраці з Божественним, починає відкривати деякі таємниці всесвіту, підносити людство над тваринним існуванням і виснажливою працею, змінювати обличчя світу, вести цивілізацію до нових, величніших висот.

Ваш достаток, здоров'я, щастя, успіх, здійснення ваших прагнень - усе це перебуває у великій безформній творчій енергії й готове набути форми, коли ваша думка зробить свою частину справи, запустивши творчі процеси. Безмежне багатство, невичерпний достаток для задоволення наших потреб, винаходи, великі твори мистецтва й літератури, музики та драми, дива в кожній сфері людської діяльності перебувають у великому всесвітньому Розумі й чекають дотику людської думки, щоб набути видимої форми на нашій землі.

Усі сили великого всесвітнього Розуму безперервно працюють над людськими думками й бажаннями. У невидимій реальності немає улюбленців. З думками найпідлішої людини на землі вона поводиться точнісінько так само, як із думками найшляхетнішої. Як сонце й дощ, вітер і роса однаково віддають свої сили поганому й доброму господареві, так злодій, злочинець, убивця, невдаха й руйнівник чужих задумів мають для роботи той самий матеріал, що й праведна людина, шляхетний переможець, великі архітектори й митці, великі інженери, винахідники, торговці, великі чоловіки й жінки в усіх царинах, які підносять людство й роблять світ кращим місцем для життя.

Інакше кажучи, творча сила думки вкладає в руки людини непереможну могутність, робить її творцем, будівничим власного життя, долі та добробуту. Ми не можемо думати, не творячи, бо кожна думка є насіниною, посадженою у всесвітню субстанцію; вона породить щось подібне до себе. Ви і я можемо сіяти в невидимому світі думки, що будують, прекрасні думки, думки любові, доброзичливості, здоров'я, достатку, щастя й успіху в обраній справі. А можемо сіяти руйнівні, потворні думки, думки ненависті й злоби, хвороби, розладу, невдачі, бідності та всілякого нещастя. Одне безсумнівне: що посіємо, те й пожнемо. Такий закон, і від нього не втекти.

Більшість злиднів, хвороб, невдач і нещастя у світі походить від незнання закону. Усе це не відповідає Божому задуму щодо Його дітей. Отець ніколи не призначав нам бути підвладними хворобі, виснажувати себе безрадісною працею, нещастям, невдачами, бідністю, постійною тривогою, страхом перед усілякими бідами й стражданнями. Привид хвороби й вовк біля дверей є нашими власними творіннями. Вони існують лише в наших думках. Але доки ми їх уявляємо, думаємо про них і боїмося, вони ставатимуть для нас реальними й виявлятимуться в нашому житті.

Здоров'я, достаток, успіх, щастя, прекрасне, радісне життя - ось що Творець призначив усім Своїм дітям. Та більшість із нас відганяє все це своїм хибним, песимістичним мисленням, а потім скиглить і скаржиться на «долю» та «невезіння», хоча насправді все навпаки. Невидимий світ довкола нас сповнений нескінченних можливостей. Вони чекають насіння наших думок, бажань, задумів, поривань, достатку й успіху, підкріпленого зусиллями в матеріальному світі, щоб виявитися в тих формах, на яких ми зосереджуємося.

Якщо ви бідні, недужі й неуспішні, то дієте проти закону. І доки не усвідомите істини про невидимі сили, які перебувають у вашому розпорядженні, та не почнете діяти в згоді із законом, залишатиметеся бідними, недужими й неуспішними.

Чому б уже зараз не зробити невидимі сили своїми друзями? Замість перетворювати їх на ворогів, чому б подумки не розвернутися й не почати діяти в згоді із законом, просто утримуючи правильну думку? Чому б не повернутися спиною до хвороби, бідності й невдачі, невідступно підтримуючи думку про здоров'я та достаток і кажучи собі: «Я дитя Творця здоров'я, радості й достатку; я дитя Джерела всіх благ. Здоров'я й успіх безперервно надходять до мене з Джерела всіх благ, яке є Джерелом мого буття. Ніщо, крім мене самого, не може відлучити мене від цього Джерела; ніщо, крім мого власного хибного мислення, не може перекрити потік благ, здоров'я, успіху й щастя, на які я маю право від народження. Я приймаю свою спадщину від Отця вже тепер. Я здоров'я; я успіх; я щастя. Зараз і назавжди я вільний від усього, що заважало б моєму розвитку, від усього, що заважало б здійсненню прагнень, закладених у мене самим Отцем. Це призначена мені праця, завдання, яке Він дав мені тут, на землі: виконати в усіх подробицях Його задум щодо мене означає здійснити мої прагнення. Я працюю разом із Ним і не можу зазнати невдачі. Я єдиний із Ним. Я знову стверджую: я здоров'я; я успіх; я щастя; я достаток. Моє майбутнє забезпечене. Я йтиму просто вперед, нічого не боячись, бо немає чого боятися, коли я знаю, що Бог є все і що я єдиний із Ним».

Хоч би якими були ваші теперішні обставини й оточення, якщо ви міцно триматиметеся цього внутрішнього настрою, твердої віри в реальність невидимого, де міститься джерело ваших благ, і діятимете в згоді із законом, то завдяки творчій силі думки, яка діє на невидиму всесвітню субстанцію, зможете сформувати й вивести з невидимого царства достатку все бажане: знання, мудрість, силу, здоров'я, багатство, щастя, успіх, здійснення всіх ваших надій і задумів.