Розділ III. Як ми відганяємо достаток

Доки ви тримаєтеся думки про притулок для злидарів, ви прямуєте до нього. Скута, скупа думка означає такий самий скупий, мізерний достаток.

Людина, яка сіє думки про невдачу й бідність, так само не може пожати успіх і достаток, як селянин не може виростити пшеницю, посіявши будяки.

Хоч би як тяжко ви працювали, якщо ваш розум насичений думками й образами бідності, ви відганяєте саме те, чого прагнете.

Перестаньте думати про біду, якщо хочете притягнути її протилежність; перестаньте думати про бідність, якщо хочете притягнути достаток. Відмовтеся мати щось спільне з тим, чого ви боїтеся, чого не бажаєте.

Саме сумніви й погляд, звернений не в той бік, до похмурого, гнітючого, безнадійного майбутнього, вбивають зусилля й паралізують прагнення.

Один чоловік якось сказав мені: якби він міг бути певним, що ніколи не потрапить до притулку для злидарів і що його родина матиме все необхідне для життя, то був би цілком задоволений. Він казав, що йому, очевидно, не судилося мати розкоші чи бодай щось понад найнеобхідніше; що він завжди був бідним і завжди очікує залишатися бідним, бо й усі його предки були бідними.

Саме цей внутрішній настрій, постійне очікування бідності й віра в те, що він завжди буде бідним, заважав йому притягувати достаток, адже працював він завзято. Він не чекав достатку і, звісно, не міг притягнути того, на що не сподівався. Він ледве зводив кінці з кінцями, бо тільки на це й розраховував.

Одна з головних причин, чому переважна більшість людей живе таким убогим, скупим, злиденним життям, полягає в тому, що їхній заперечливий внутрішній настрій, сумніви, страхи й тривоги, брак віри притягують саме такі обставини.

Святе Письмо каже нам, що «загибель бідних - їхня бідність». Тобто достаток тримають осторонь їхні думки про бідність, переконання у власній бідності, очікування бідності й віра в неї, загальний безнадійний погляд на майбутнє. Найгірше в бідності - думка про бідність, віра в бідність.

Безліч людей ніколи не сподівається навіть на забезпечене життя, не кажучи вже про його розкоші та вишукані радощі. Вони очікують бідності й не розуміють, що саме це очікування посилює здатність їхнього внутрішнього магніту притягувати нестатки та обмеження, хоча вони й намагаються їх позбутися. Не розуміють, що ми завжди прямуємо до того, чого очікуємо й у чому переконані.

Бідність починається в розумі. Більшість бідних залишається бідною тому, що передусім живе у злиднях подумки. Вони не вірять, що колись стануть заможними. Доля, обставини проти них; вони народилися бідними й очікують завжди такими залишатися. Саме так незмінно плинуть їхні думки, таке їхнє тверде переконання. Підіть до найбідніших мешканців нетрів, і ви почуєте, як вони без кінця говорять про бідність, оплакують свою долю, невезіння, жорстокість і несправедливість суспільства. Вони розкажуть, як їх гноблять вищі верстви, як не дають підвестися жадібні працедавці або несправедливий лад, якого вони не можуть змінити. Вони думають про себе як про жертв, а не переможців, як про підкорених, а не тих, хто здатний перемагати.

Головна біда більшості людей, яким не вдається здійснити свої прагнення, полягає в тому, що вони дивляться на життя не в той бік. Вони не розуміють, якою величезною силою володіє звичний внутрішній настрій, що формує життєвий шлях і буквально створює обставини.

Справді сумно бачити, як люди перетворюють себе на рабів, намагаючись просунутися вперед, і водночас безперервно відводять убік ті блага, які могли б до них прийти. Вони самі перекривають їм дорогу переконанням, що у світі на них однаково нічого особливого не чекає, у найкращому разі лише найнеобхідніше для існування. Вони буквально відганяють те, що могло б рясно надходити до них, якби їхній внутрішній настрій був правильним.

У всіх сферах життя ми бачимо чоловіків і жінок, які відганяють бажане. Більшість людей думає про те, чого не хоче. Вони йдуть життям, намагаючись збудувати щасливе, заможне, здорове існування з руйнівних, заперечливих думок, і постійно зводять нанівець плоди своєї тяжкої праці. Вони віддаються тривогам, страхам і заздрощам, думкам про ненависть та помсту й звично підтримують настрій, який руйнує здоров'я, розвиток і творчі можливості. Їхнє життя звучить у мінорі. Їхні думки й розмови завжди тяжіють донизу.

Дев'ять десятих людей у світі, які скаржаться на бідність і невдачі, рухаються не в той бік, просто геть від того стану чи тієї речі, якої прагнуть. Їм потрібно розвернутися обличчям до своєї мети, замість того щоб руйнівними думками повертатися до неї спиною й іти в протилежному напрямку.

Морґани, Вонамейкери, Маршалли Філди, Шваби думають про достаток і отримують його. Вони не очікують бідності, не очікують невдачі. Вони знають, що будуть заможними й успішними, бо усунули зі свого розуму всі сумніви.

Сумнів убиває успіх, так само як страх невдачі вбиває достаток. Усе спочатку існує в думці, чи то невдача, чи успіх. Усе проходить крізь нашу свідомість раніше, ніж стає дійсністю.

Безліч людей, які наполегливо працюють і всіма силами намагаються піднятися, були б приголомшені, якби могли побачити внутрішню картину себе самих на шляху до притулку для злидарів, куди насправді й прямують їхні думки. Вони не знають, що за невблаганним законом мусять рухатися в напрямку свого внутрішнього настрою; що коли безперервно думають і говорять про бідність, натякають на неї неохайним одягом, зовнішністю та оточенням, коли пророкують собі лише злидні, то завжди будуть бідними, хоч би як тяжко працювали. Вони не знають, що їхні сумніви, страхи та пройняті злиднями переконання роблять достаток для них неможливим. Не знають, що, доки тримаються таких думок, просто не можуть рухатися до заможності.

Підсумок нашого життя є тим, на чому ми зосереджувалися. Якщо наш розум займали бідність чи багатство, успіх чи невдача, достаток чи нестаток, якщо на чомусь із цього ми зосереджували свою увагу, саме це ми й побачимо втіленим у своєму житті.

Те, що ви маєте, друже мій, те, чим себе оточили, відтворює вашу думку, вашу віру, ваше переконання в силі власних зусиль; це те, чим була наповнена ваша свідомість. Наші думки, віра, переконання, зусилля матеріалізуються, набувають видимого втілення навколо нас. Наші слова стають плоттю й живуть із нами; наші думки й почуття стають плоттю й живуть із нами. Вони перетворюються на наше середовище й оточують нас.

Позбутися бідності можна лише одним способом: повернутися до неї спиною. Почніть просто зараз, викинувши зі свого розуму думку про бідність і страх перед нею. Наскільки можливо, надайте собі заможного вигляду; думайте в тому напрямку, в якому хочете йти; сподівайтеся отримати те, чого шукаєте, чого прагнете, і ви це отримаєте.

У думках і в зовнішньому вигляді, в одязі, у своєму оточенні, у домі, у манері триматися стирайте, наскільки можете, всі ознаки бідності. Стверджуйте разом із Волтом Вітменом: «Я сам є доброю долею». Не дозволяйте безладу в домі, занедбаному вигляду дітей чи дружини створювати про вас несприятливе враження.

Найбільша сила бідності полягає у страхові перед нею. Саме він дає їй змогу мертвою хваткою тримати безліч людей. Позбудьтеся цього страху, друже мій. Нехай думка про достаток заступить у вашому розумі думку про бідність і страх перед нею. Якщо вам не щастило, не виставляйте напоказ свою зневіру. Причепуріться, зберіться з духом, одягніться як слід, наведіть лад; а головне, підніміть очі й піднесіть думки. Надайте світлішого вигляду своїй оселі, хоч би якою скромною вона була.

Пам'ятайте: потік достатку не попливе до думки, наскрізь пройнятої бідністю. Скута, скупа думка означає мізерний приплив благ. Думки про багатство й заможність, відмова коритися обмеженням розкриють розум і спрямують течію думок до значно більшого достатку.

Якби всі злиденні люди світу сьогодні перестали думати про бідність, без кінця повертатися до неї, тривожитися через неї й боятися її; якби стерли зі свого розуму думку про бідність; якби подумки розірвали з нею будь-який зв'язок і замінили її думкою про багатство, думкою про достаток, внутрішнім настроєм, зверненим до заможності, зміна їхнього становища була б разючою.

Творець ніколи не створював людину для бідності. У її природі немає нічого, призначеного для виснажливої безрадісної праці та злиднів. Людину створено для достатку, щастя й успіху. Її створено для страждання не більше, ніж для божевілля чи злочину.

Тисячі людей буквально вийшли думкою з життя у злиднях, осягнувши великий основоположний принцип: ми схильні здійснювати в житті те, що наполегливо утримуємо в думках і до чого завзято прагнемо.

Не гадайте, що творча, будівнича думка, яку ви підтримуєте лише час від часу або коли раптом з'явиться бажання, урівноважить вплив руйнівної думки, яку ви плекаєте майже постійно. Багато людей, які духовно працюють задля достатку й багатства, водночас тримаються думок про нестатки й брак, і саме тому їхня молитва залишається без відповіді. Вони отримують протилежне, бо саме така думка, таке очікування переважає в їхньому розумі.

Наше переконання значно сильніше за нашу силу волі. Жодна сила волі не допоможе вам зробити щось, якщо ви переконані, що не можете. Наприклад, якщо ви переконані, що смертельна хвороба, яку, на вашу думку, ви успадкували, бере над вами гору, ця думка незмірно сильніша за вашу волю не допустити цього.

Ми не можемо втекти від власних переконань. Вони вбудовуються в розум, у життя й характер. Якщо ви переконані, що будете бідними, що ніколи не станете заможними, хоч би як тяжко працювали, ваші переконання переможуть, і ви житимете та помрете у злиднях. Людина ніколи не стане ніким, крім жебрака, доки думає по-жебрацькому.

Якщо ви живете думкою про обмеження, переконанням у браку й нестатках, страхом бідності, вірою в те, що ніколи не зможете жити заможно, ви самі пригнічуєте й стримуєте себе. Ви сієте насіння, яке мусить дати подібний до себе врожай.

Юнак, який сіє дикий овес своїх легковажних учинків, має стільки ж підстав сподіватися на зовсім інший урожай, скільки й ви, коли насичуєте розум думками про бідність, брак, нестатки й обмеження, а очікуєте врожаю достатку. Якщо ви думаєте злиденні думки, насичуєте розум думками про обмеження, то мусите чекати відповідного врожаю. І отримаєте його, чекаєте на нього чи ні.

У юності одним із найважчих для мого розуміння місць у Біблії були слова: «Хто має, тому дасться». Я не міг узгодити це з Біблією. Воно здавалося мені відверто несправедливим. Та тепер я знаю, що ці слова ілюструють закон. «Хто має, тому дасться», бо, здобуваючи те, що вже має, людина перетворила свій розум на магніт, здатний притягувати більше. І навпаки: «У того, хто має мало, заберуть і те, що має», бо подумки він рухається не в той бік. Своїми дрібними думками, сумнівами й страхами він закриває шляхи надходження благ. Його внутрішній стан не дає йому отримувати більше, притягувати більше.

Якщо ви хочете втілити достаток у своєму житті, мусите думати про достаток, невідступно спрямовувати до нього свій розум, насичувати ним думки. Так само студент-правник мусить насичувати свій розум правом, думати про нього, читати про нього, говорити про нього, якомога більше бувати серед юристів і в правничому середовищі, щоб стати успішним юристом.

Нам призначено мати вдосталь усіх благ всесвіту. Лише наш пройнятий злиднями внутрішній настрій закриває їх від нас. Людина може відчувати брак усього, чого бажає серце, не більше, ніж риба у великому океані може відчувати брак води чи поживи. Риба плаває в океані достатку, так само як ми плаваємо у великому всесвітньому океані благ, що оточує нас з усіх боків. Нам потрібно лише відкрити свій розум, свою віру й упевненість для його реальності та докласти розумних зусиль, щоб отримати все добро, яке в ньому є, тобто все необхідне й бажане.