Інші види відпочинку

Ти тримаєш себе на стільці чи стілець тримає тебе? Коли на тебе діють закони тяжіння, довірся їм і відчуй їхню силу. Не опирайся цим законам, як робить безліч із нас: замість м’яко піддатися й опуститися на стілець, ми садовимо на нього напружене тіло, а потім утримуємо його так, ніби боїмося, що стілець зламається, якщо віддати йому всю свою вагу. Це не лише неприродно й не дає відпочинку, а й украй незграбно. Те саме відбувається у вагоні потяга. Значна частина втоми від довгої залізничної подорожі, а насправді переважна її частина, зовсім не потрібна. Її спричиняє несвідома й недоречна спроба ніби нести потяг на собі, замість дозволити йому везти нас, або опиратися рухові, замість розслабитися й піддатися йому. У русі вагонів, що швидко мчать, є приємний ритм. Часто він радше заспокоює, ніж стомлює, якщо тільки відпустити напругу й довіритися йому. Це виразно показав випадок однієї жінки. Щойно навчившись перших засад розслаблення, вона вирушила в дорогу, перенапружена душевною тривогою. Від руху спершу з’явилося те вкрай неприємне відчуття слабкості й нудоти, яке називають захитуванням. Розуміючи причину, жінка відразу почала позбуватися зайвої напруги, і їй полегшало. Тоді вона взялася за цікавий роман. Захопившись сюжетом, вона знову напружила м’язи, так би мовити, зі співпереживання, і нездужання повернулося з повною силою. Довелося відкласти книжку й знову розслабитися. Це повторилося разів шість, перш ніж вона змогла настільки підпорядкувати тіло природним законам, щоб читати без повернення неприродної напруги й спричиненого нею захитування.

Той самий закон виявляється й під час поїздки в екіпажі. «Я не можу їздити, це так мене стомлює» - поширена скарга. Чому ж стомлює? Бо замість спершу цілком і вільно віддатися опорі сидіння, а потім рухові екіпажа, ти намагаєшся допомагати коням або втримати себе нерухомо, поки екіпаж рухається. Під час поїздки людина має стати одним цілим з екіпажем так само, як вершник зі своїм конем. Зверни увагу на свій стан там, де є бодай якийсь привід для тривоги: на досить крутому повороті або при наближенні до залізничної колії. Якщо ноги не впираються щосили в підлогу екіпажа, напруга знайдеться деінде. Ти витрачаєш нервову силу без найменшої користі й із цілком відчутною шкодою. Там, де напруження справді потрібне, щоб поліпшити становище, воно виникатиме природно й точніше відповідатиме потребі, якщо ми навчимося відпускати всю марну та шкідливу напругу. Візьми людину з нервовим виснаженням на довгу прогулянку в екіпажі, і привезеш її назад ще більш виснаженою. Навіть свіже повітря не подолає напруги, що виникає через невміння розслабитися й піддатися рухові екіпажа.

Чимало нервової енергії марнується під час очікування. Якщо нам доводиться чекати, хоч би скільки це тривало, нервова напруга й нетерпіння не прискорять хвилин і не наблизять того, на що ми чекаємо. Зате вони витрачають життєву силу й неабияк сприяють «американіту». Напруга від години нервового чекання, коли значно краще було б дати собі спокій і спокійно посидіти, часто дорівнює цілому дню праці. Кожному належить самому побачити, як це стосується саме його обставин. І дивуватиме не лише те, яка велика й поширена така напруга, а й те, як порівняно легко її відпустити. Звісно, бувають особливі періоди й стани, коли помітного результату можна досягти лише невпинними спробами та вдумливою пильністю.

Ми розглянули кілька прикладів, у яких від тіла й розуму не потрібно нічого, крім спокою: від цілковитого відпочинку, яким має бути сон, до вимушеного перепочинку під час очікування. Додамо ще дещо про очікування та поїздки. Тобі потрібно встигнути на певний потяг. Часу замало, щоб іти пішки чи покладатися на міський транспорт, тож ти поспіхом наймаєш екіпаж. Через тривогу ти залишаєшся так само напруженим, як був би під час ходьби, ніби можеш допомогти екіпажу рухатися або ніби своєчасне прибуття на станцію залежить від твого заціпенілого хребта й напружених м’язів. Ти найняв екіпаж, щоб він тебе відвіз, і до прибуття на станцію від тебе не потрібно жодної діяльності. Чому б не заспокоїтися, дозволивши коням виконувати свою роботу, а візникові займатися своєю справою?

Можна було б легко заповнити невелику книжку прикладами того, як ми самі прямуємо до нервового виснаження. І це були б приклади лише одного різновиду непокори, а саме порушення законів відпочинку. А щоб показати всі способи порушення законів природи під час діяльності, знадобилася б не одна маленька книжка, а кілька великих. Та й потім, якщо ми не виправимося, можна було б щороку видавати збірник нових прикладів нервової напруги. На щастя, хоч ми й нервові та недалекоглядні, розуму й здорового глузду нам не бракує, варто лише до них звернутися. Кілька прикладів розплющать нам очі й змусять замислитися, а це принесе справжні, практичні результати.