У житті немає нічого буденного

Мистецтво є великою справою. Але не найбільшою. Найважливіше з усіх умінь сприймати світ полягає в постійному баченні причин і наслідків; інакше кажучи, у баченні безперервного розвитку всесвіту; або, ще інакше, у баченні перебігу еволюції. Коли людина міцно засвоює головну істину, що ніщо не відбувається без причини, ширшим стає не лише її розум, а й серце.

Неприємно, коли у вас крадуть годинник. Але ви замислюєтеся: злодій став злодієм через спадковість і середовище, причини не менш цікаві, ніж зрозумілі для науки; і купуєте інший годинник, якщо не з радістю, то принаймні з філософським настроєм, який унеможливлює озлоблення. Вивчаючи причини й наслідки, людина позбувається того безглуздого вигляду, який має стільки людей, вічно вражених і засмучених дивовижністю життя. Такі люди живуть серед людської природи так, наче вона чужа країна, повна жахливих чужоземних звичаїв. Але ж, досягнувши зрілості, годилося б соромитися того, що ви й досі чужинець у чужому краю!

Вивчення причин і наслідків, зменшуючи болісність життя, водночас додає йому мальовничості. Людина, для якої еволюція лише слово, дивиться на море як на грандіозне, одноманітне видовище, яке можна побачити в серпні за три шилінги, заплачені за квиток третього класу туди й назад. Людина, пройнята ідеєю розвитку, безперервного зв'язку причин і наслідків, бачить у морі стихію, яка позавчора за геологічним відліком була парою, учора кипіла, а завтра неминуче стане кригою.

Вона бачить, що рідина є лише чимось на шляху до твердого стану, і її сповнює відчуття величезної, мінливої мальовничості життя. Ніщо не дасть тривалішого задоволення, ніж здатність постійно розвивати в собі це розуміння. У цьому мета всієї науки.

Причини й наслідки можна знайти скрізь. У Шепердс-Буші зросла квартирна плата. Було прикро й обурливо, що у Шепердс-Буші зросла квартирна плата. Але певною мірою всі ми наукові дослідники причин і наслідків, і не було такого службовця, який, обідаючи в ресторані «Лайонс», не склав би науково два й два й не побачив би в метро, яке колись коштувало два пенси, причини надмірного попиту на вігвами в Шепердс-Буші, а в надмірному попиті на вігвами причини підвищення цін на вігвами.

«Елементарно!» - презирливо кажете ви. Усе, увесь складний рух всесвіту, таке саме елементарне, коли вмієш як слід скласти два й два. І, любий добродію, можливо, ви саме службовець агентства нерухомості, ненавидите мистецтво, хочете розвивати свою безсмертну душу, але не можете зацікавитися власною справою, бо вона така буденна.

Нічого буденного немає.

Величезна, мінлива мальовничість життя напрочуд виразно постає в конторі агента з нерухомості. Як! На Оксфорд-стріт виник затор; щоб оминути затор, люди справді почали їздити під підвалами й стоками, а наслідком стало підвищення квартирної плати у Шепердс-Буші! І ви кажете, що це не мальовничо! Припустімо, ви вивчали б у такому дусі житлове питання Лондона по півтори години через вечір. Хіба це не додало б вашій роботі смаку й не змінило б усього вашого життя?

Ви дійшли б і до складніших питань. І могли б пояснити нам, чому, як природний наслідок причин і наслідків, найдовша пряма вулиця Лондона має приблизно півтора ярда завдовжки, а найдовша цілком пряма вулиця Парижа простягається на милі. Гадаю, ви визнаєте, що, обравши службовця агентства нерухомості, я взяв приклад, не надто зручний для моїх теорій.

Ви банківський службовець і не читали того захопливого роману, замаскованого під наукове дослідження, «Ломбард-стріт» Волтера Беджгота? Ах, любий добродію, якби ви почали з нього й далі присвячували цій темі по дев'яносто хвилин через вечір, якою захопливою стала б для вас ваша справа і наскільки ясніше ви розуміли б людську природу!

Ви «замкнені в місті», але любите заміські прогулянки й спостереження за живою природою, що, безперечно, розширює серце. Чому б вам якось уночі не вийти з дому в капцях із сачком для метеликів до найближчого газового ліхтаря й не поспостерігати за живим світом звичайних і рідкісних нічних метеликів, що кружляють довкола нього, а потім не впорядкувати здобуті знання, не розбудувати їх далі й нарешті не дізнатися щось про щось?

Щоб жити повноцінно, не обов'язково бути відданим мистецтву чи літературі.

Увесь світ повсякденних звичок і картин чекає нагоди задовольнити ту допитливість, яка і є життям та задоволення якої робить серце чуйним.

Я обіцяв зайнятися вашим випадком, о людино, що ненавидить мистецтво й літературу, і зайнявся ним. Тепер переходжу до випадку людини, на щастя, вельми поширеної, яка таки «любить читати».