Інтерес до мистецтва

Чимало людей щовечора сумлінно й безперервно віддаються неробству, бо думають, що єдина альтернатива йому полягає у вивченні літератури, а до літератури вони не мають смаку. Це велика помилка.

Звісно, належно вивчати будь-що без допомоги друкованих книжок неможливо або принаймні дуже важко. Але якби ви захотіли пізнати найглибші тонкощі бриджу чи вітрильного спорту, відсутність інтересу до літератури не завадила б вам прочитати найкращі книжки про бридж або вітрильний спорт. Отже, треба розрізняти літературу й книжки про предмети, які не належать до літератури. До самої літератури я ще дійду.

А тепер дозвольте звернутися до тих, хто ніколи не читав Мередіта й кого може залишити байдужим суперечка про те, чи справжній поет містер Стівен Філліпс: ви маєте на це цілковите право. Не любити літературу не злочин. І не ознака недоумства. Літературні мандарини звелять негайно стратити нещасного, який не розуміє, скажімо, впливу Вордсворта на Теннісона. Але це лише їхнє нахабство. Цікаво, що було б із ними, якби їх попросили пояснити впливи, під якими постала «Патетична симфонія» Чайковського?

Поза літературою є величезні царини знання, що дають чудові плоди тим, хто їх обробляє. Наприклад, оскільки я щойно згадав найпопулярніший сьогодні в Англії твір серйозної музики, мені спадає на думку, що в серпні починаються Променадні концерти. Ви їх відвідуєте. Курите сигару або сигарету і, на жаль, мушу сказати, чиркаєте сірниками під час тихих тактів увертюри до «Лоенґріна», і насолоджуєтеся музикою. Але кажете, що не вмієте грати ні на фортепіано, ні на скрипці, ні навіть на банджо; що нічого не тямите в музиці.

Яке це має значення? Те, що ви справді маєте смак до музики, доводиться вже тим, що диригент, аби наповнити зал вами й вам подібними, змушений складати програми, з яких погану музику майже цілком вилучено. Яка зміна порівняно з давніми часами Ковент-Ґардена!

Невже ваша нездатність зіграти на фортепіано «Молитву діви» заважає вам ознайомитися з будовою оркестру, який ви слухаєте двічі на тиждень упродовж кількох місяців? Поки що ви, мабуть, уявляєте оркестр як різнорідне скупчення інструментів, що створюють невиразну приємну масу звуків. Ви не дослухаєтеся до подробиць, бо ніколи не привчали свої вуха їх розрізняти.

Якби вас попросили назвати інструменти, що виконують величну тему на початку симфонії до мінор, ви не змогли б їх назвати, навіть якби від цього залежало ваше життя. А проте ви захоплюєтеся симфонією до мінор. Вона вас зворушувала. І ще зворушить. Ви навіть говорили про неї, коли були в піднесеному настрої, з тією дамою, ви знаєте, кого я маю на увазі. А все, що ви можете напевно сказати про симфонію до мінор, це те, що її написав Бетховен і що вона «напрочуд гарна штука».

А от якби ви прочитали, скажімо, «Як слухати музику» містера Крібіла, книжку, яку можна придбати в будь-якій книгарні дешевше за крісло в партері «Альгамбри» і в якій є фотографії всіх оркестрових інструментів та схеми розташування оркестрів, то наступного разу прийшли б на Променадний концерт із незрівнянно більшим інтересом. Замість невиразної маси оркестр постав би перед вами тим, чим він є: дивовижно врівноваженим організмом, у якому різні групи учасників виконують різні й незамінні функції. Ви впізнавали б інструменти й дослухалися до їхнього звучання. Ви знали б, яка прірва відділяє валторну від англійського ріжка, і розуміли б, чому гобоїстові платять більше, ніж скрипалеві, хоча скрипка складніший інструмент. На Променадному концерті ви жили б, тоді як раніше лише існували там у блаженному заціпенінні, наче немовля, що дивиться на яскравий предмет.

Так можна було б закласти основи справжнього, систематичного знання музики. Ви могли б зосередити свої пошуки на окремій музичній формі, наприклад симфонії, або на творчості певного композитора. Наприкінці року, що складається із сорока восьми тижнів по три короткі вечори в кожному, у поєднанні з вивченням програм і відвідуванням концертів, які ви обирали б на основі дедалі більших знань, ви справді дещо знали б про музику, навіть якби й далі були так само далекі від того, щоб награти на фортепіано «Молитву діви».

«Але ж я ненавиджу музику!» - кажете ви. Любий добродію, я вас поважаю.

Те, що стосується музики, стосується й інших мистецтв. Я міг би згадати «Як дивитися на картини» містера Клермонта Вітта або «Як оцінювати архітектуру» містера Рассела Стерджиса як початки, лише початки, систематичного знання, що оживляє сприйняття інших мистецтв, матеріалів для вивчення яких у Лондоні вдосталь.

«Я ненавиджу всі мистецтва!» - кажете ви. Любий добродію, я поважаю вас дедалі більше.

Вашим випадком я займуся далі, перш ніж перейти до літератури.