Влада над власним розумом

Люди кажуть: «Своїми думками не покеруєш». А проте покеруєш. Цілком можливо взяти під контроль машину мислення. І оскільки все, що з нами відбувається, ми переживаємо у власному мозку; оскільки ніщо не завдає нам болю й не приносить задоволення інакше, як через мозок, надзвичайна важливість уміння керувати тим, що діється в цьому загадковому мозку, очевидна. Ця думка належить до найдавніших загальників, але більшість людей живе й помирає, так і не усвідомивши її глибокої правди та нагальності. Люди нарікають на нездатність зосереджуватися, не знаючи, що можуть набути цієї здатності, якщо захочуть.

А без уміння зосереджуватися, тобто без уміння визначати мозкові завдання й домагатися його виконання, справжнє життя неможливе. Влада над власним розумом є першою умовою повноцінного існування.

Тому, як на мене, першою справою дня мало б бути тренування розуму. Ви дбаєте про своє тіло і зсередини, і зовні; наражаєтеся на неабияку небезпеку, зрізаючи волосся зі шкіри; наймаєте ціле військо людей, від молочника до забійника свиней, щоб підкупити свій шлунок і змусити його пристойно поводитися. Чому б не приділити трохи уваги значно тоншому механізмові розуму, тим паче що жодної сторонньої допомоги вам не знадобиться? Саме для цієї частини мистецтва й ремесла жити я відвів час від тієї миті, коли ви виходите з дому, до тієї, коли прибуваєте до контори.

«Що? Я маю розвивати свій розум на вулиці, на пероні, у поїзді, а потім знову на людній вулиці?» Саме так. Немає нічого простішого! Жодних знарядь! Навіть книжки не треба. А втім, справа нелегка.

Виходячи з дому, зосередьтеся на якомусь предметі: спершу байдуже на якому. Не встигнете пройти й десяти ярдів, як ваш розум просто у вас на очах утече й уже пустуватиме за рогом з іншим предметом.

Схопіть його за карк і поверніть назад. Поки дістанетеся станції, зробите це разів із сорок. Не впадайте у відчай. Продовжуйте. Не полишайте справи. Ви досягнете успіху. Якщо будете наполегливі, зазнати невдачі ви просто не можете. Марно вдавати, ніби ваш розум не здатний зосередитися. Хіба ви не пам'ятаєте того ранку, коли отримали тривожного листа, відповідь на який треба було дуже старанно обміркувати? Як ви без жодної миті перерви тримали в голові цю відповідь, аж поки прибули до контори, де відразу сіли й написали її? Тоді обставини так сильно вас розворушили, що ви змогли панувати над своїм розумом, мов тиран. Ви не терпіли жодних витівок. Ви наполягли, щоб роботу було виконано, і її було виконано.

Завдяки регулярним вправам на зосередження, в яких немає жодної таємниці, крім таємниці наполегливості, ви зможете владно керувати своїм розумом, який, до речі, не є найвищою частиною вашої істоти, щогодини й де завгодно. Це дуже зручна вправа. Якби ви сіли в ранковий поїзд із парою гантелей для м'язів або з десятитомною енциклопедією для освіти, це, мабуть, привернуло б увагу. Але коли ви йдете вулицею, сидите з люлькою в кутку купе чи тримаєтеся за ремінь у метро, хто здогадається, що ви саме виконуєте найважливішу щоденну справу? Який дурний невіглас зможе з вас посміятися?

Мені байдуже, на чому ви зосереджуєтеся, аби тільки зосереджувалися. Значення має саме привчання машини мислення до дисципліни. Проте можна вбити двох зайців одним пострілом і зосередитися на чомусь корисному. Я пропоную, але це лише пропозиція, невеликий розділ Марка Аврелія або Епіктета.

Благаю, не лякайтеся цих імен. Особисто я не знаю нічого актуальнішого, нічого настільки сповненого простого здорового глузду, придатного до повсякденного життя таких звичайних людей, як ви і я, що не терплять манірності, удавання й нісенітниць, ніж Марк Аврелій або Епіктет. Увечері прочитайте розділ, а розділи в них такі короткі, і наступного ранку зосередьтеся на ньому. Самі побачите.

Так, друже мій, марно намагатися це приховати. Я чую ваші думки, немов телефонну слухавку біля вуха. Ви кажете собі: «До сьомого розділу цей чоловік тримався досить непогано. Навіть почав мене трохи цікавити. Але все, що він говорить про думання в поїздах, зосередження й таке інше, не для мене. Комусь воно, може, й підходить, але це не моє».

Для вас, палко повторюю я, саме для вас. Власне, ви і є та людина, до якої я звертаюся.

Відкиньте цю пораду, і ви відкинете найдорожчу пораду, яку вам будь-коли давали. Це не моя порада. Її давали найрозсудливіші, найпрактичніші й найтверезіші люди з усіх, хто ходив цією землею. Я лише передаю її вам. Спробуйте. Візьміть свій розум у руки. І подивіться, як цей процес вилікує половину життєвих бід, особливо тривогу, цю жалюгідну, ганебну хворобу, якої можна уникнути, цю тривогу!