Передмова до дев’ятого видання

Тепер, коли «Просте життя» перевидавали вже стільки разів, що старі друкарські форми зносилися й текст доводиться набирати заново, мабуть, буде не зайве розповісти тут кілька фактів про походження та долю цієї книжки.

Наступного дня після весільної промови, яку почув пан Арман Колен і в якій ішлося про просте життя в родинному колі, цей паризький видавець написав мені:

«Напишіть нам книжку про просте життя. Навряд чи можна уявити щось своєчасніше й потрібніше».

Через шість місяців книжка побачила світ.

Преса зустріла її прихильно, а читачі - ще прихильніше. Вони передавали її з рук у руки, створюючи ту невимушену й надійну славу, завдяки якій люди радять одне одному книжки так само, як знайомлять зі своїми друзями. Книжку швидко помітили, і без найменшого галасу вона поширилася Європою, де її почали перекладати.

У 1901 році міс Мері Луїз Генді переклала її вишуканою англійською для нью-йоркського видавництва «Макклюр». Відома американська письменниця міс Ґрейс Кінґ додала вступне слово, написане з великою уважністю й добірністю.

Книжка вже успішно поширювалася Сполученими Штатами, коли її прочитав президент Рузвельт і був особливо вражений. Він написав авторові: «Я проповідую ваші книжки своїм співвітчизникам». У двох гучних публічних промовах, у Банґорі та Філадельфії, він порадив американцям прочитати «Просте життя». Зрештою він запросив автора до Америки й 22 листопада 1904 року у великому театрі на Лафаєт-сквер у Вашингтоні особисто представив його публіці, розпочавши промову такими словами: «За час мого президентства я вперше представляю промовця аудиторії, і це буде єдиний такий випадок. Я більш ніж щасливий зробити це саме сьогодні, бо якщо й є книжка, яку я хотів би бачити в руках усього нашого народу як повчальне й водночас захопливе послання, то це „Просте життя“, написане паном Вагнером. Є й інші його книжки, з яких ми можемо почерпнути багато доброго. Але серед творів, написаних останніми роками тут або за кордоном, я не знаю жодного, де було б стільки всього, що нам, дітям Америки, варто взяти близько до серця, як у „Простому житті“».

Під час нещодавньої прекрасної подорожі Сполученими Штатами я зміг переконатися, наскільки Америка дослухалася до поради свого президента.

Книжку почали читати в родинах, університетах, ділових колах, серед широкого загалу найрізноманітнішого походження. Газети друкували її частинами, проповідники присвячували їй цілі низки промов, художники створювали карикатури. А зрештою вуличні продавці почали вигукувати назву її дешевих видань.

Усе це свідчить, що книжка з’явилася вчасно й відповідає глибокій потребі спростити життя серед цієї неспокійної та складної доби.

Цілком природно, що надзвичайний успіх перекладів тепер позначається й на французькому виданні, надаючи йому нового поштовху.

Нехай ці сторінки, знаходячи нових читачів, повернуть увагу багатьох наших сучасників до найголовнішого з усіх питань: як користуватися життям і як його влаштовувати.

І нехай, розмірковуючи над цим питанням усіх питань, ми зрозуміємо, що щастя, сила та краса існування значною мірою беруть початок у дусі простоти.

Шарль Вагнер.

Париж, лютий 1905 року.