Керування тілом

Література про догляд за людським тілом уже надзвичайно багата. Чимало написано про належне харчування, про повітря, яким слід дихати, про одяг, що має захищати тіло, і про найкращі способи його розвитку. До цієї літератури мало що потрібно додавати, доки ми, розумні істоти, не навчимося краще дотримуватися розкритих у ній законів і щодня відчувати підтримку, яку дає таке дотримання.

Я ж хочу писати передусім про те, як краще користуватися цим механізмом і правильніше ним керувати. Нам постійно нагадують, що ми поводимося з ним неналежно: нехтуємо відпочинком, перенапружуємося й вдаємося до незліченних інших способів, які породила хибно спрямована винахідливість кмітливого народу. І все ж, здається, нікому не спадає на думку, що цієї напруги в усьому, великому й малому, можна і слід наполегливо позбуватися. Для цього потрібне таке саме послідовне навчання, від найпростіших кроків до складніших, як і для розвитку м’язової сили. Коли порушення законів природи триває з покоління в покоління, ми, представники дев’ятого чи десятого покоління, не можемо одним стрибком повернутися до стану, у якому ці закони природно діятимуть через нас. Не можемо навіть тоді, коли вже цілком усвідомили це порушення. До впорядкованого життя доводиться повертатися крок за кроком. Зате щедрою винагородою стає дедалі глибше розуміння величі законів, яких ми досі не дотримувалися. Відчути силу природного закону, коли він діє через нас, означає пізнати одну з найгостріших радостей, доступних людині в цьому житті.

Поширена думка, ніби сам здоровий глузд має відразу навчити нас краще користуватися власними механізмами. Проте здоровий глузд сам собою не дасть справжнього вміння керувати м’язами, як не забезпечить і їхнього розвитку. Побачивши завдяки йому потребу, ми повинні також усвідомити необхідність прокласти шлях і пройти ним. Для розвитку м’язів уже прокладено кілька таких шляхів, і багато хто з тих, кому це потрібно, ними йде. Однак для пересічної людини шлях до найкращого розвитку м’язів усе ще залишається закритим. Наявне навчання такого роду проходять лише майстри спритності рук, акробати та інші жонглери, і воно обмежується їхніми професійними потребами.

Далі, оскільки м’язами керують нерви, навчатися керувати м’язами означає, якщо йдеться про фізичний бік справи, передусім навчатися краще використовувати нервову силу. Нервова система дивовижна вже у своїй теперішній здатності приносити користь чи шкоду; дивовижні й її можливості в обох напрямах. А коли ми усвідомлюємо, скільки ще про неї не знаємо, вона здається ще дивовижнішою. Тож не дивно, що вона викликає благоговіння. Не дивно й те, що багатьом людям, особливо необізнаним, ця тема здається такою, якої краще уникати. Нерідко мати, чия донька страждає і, можливо, через неналежне поводження зі своїми нервами вже стоїть на межі нервового виснаження, каже: «Я не хочу, щоб моя донька знала, що в неї є нерви». Бідолашна дитина вже знає про них, тільки з болісного боку. Безперечно, краще було б пізнавати їх, навчаючись користуватися ними здоровим, природним способом. Подібне до цих материнських слів часто говорять і чоловіки, і жінки про самих себе; так само вчителі говорять з учнями або про них. Цілком природно, що така думка поширена, адже досі, коли чоловік чи жінка згадували про нерви, то зазвичай мали на увазі порушення в їхній роботі. А надовго зосереджуватися на власних порушеннях, довше, ніж потрібно, щоб навчитися їх уникати, безперечно, вкрай шкідливо.