Підсумок

Підсумовуючи все сказане, нерви - це провідники вражень і вираження. Як канали, вони мають бути такими ж вільними, як Емерсонова «гладенька порожниста трубка», для передавання іззовні всередину й ізсередини назовні. Тоді враження будуть ясними, а вираження - сильним.

Викривлення, які заважають дати нервам ту чисту провідну здатність, яку дала б їм Природа, стосовно тіла полягають у зайвій втомі й напрузі, спричинених тим, що ми не відпочиваємо цілковито, коли настає час відпочинку, і працюємо з більшою силою, ніж потрібно для досягнення наших цілей, тим самим порушуючи природні закони рівноваги й ощадливості. Ми порушуємо ці наймогутніші закони не лише згаданими способами: недбалістю в харчуванні й браком природних вправ на свіжому повітрі ми робимо встановлення такої рівноваги неможливим.

Нерви ніколи не можуть бути відкритими каналами, доки тілу бракує належного харчування, бадьорості, яку дають вправи на свіжому повітрі, досконалого відпочинку або справжньої ощадливості сили в роботі людського механізму.

Фізичне тренування має полягати в послідовному усуненні особистих викривлень, доки нервова система не набуде природного стану, а м’язи не почнуть працювати в безпосередній покорі волі, з тією витонченою узгодженістю, яка для них природна.

Таку саму рівновагу треба знайти й у користуванні розумом. Коли ми відпочиваємо, відпочинок має бути повним і врівноважувати зусилля в праці; при цьому відпочинок часто означає якусь розвагу, а також пасивний відпочинок сну. Ощадливість зусилля слід здобувати через природне зосередження, тобто здатність стирати всі попередні враження й дозволяти предметові утримувати та вести нас, відпускаючи кожну думку чи зусилля, що заважає йому, чи то в м’язах, нервах, чи в розумі. Нерви органів чуття треба підтримувати чистими завдяки цій самій здатності відпускати всі попередні враження.

Перше за важливістю, і таке, що пронизує все попереднє тренування, - користування волею, від якої всі ці слуги, розумові й тілесні, отримують накази: правильні чи ні, залежно від того, чи сама воля, віддаючи їх, кориться природним і духовним законам. Викривлення волі, яких слід уникати, - це неправильне користування м’язами через брак ощадливості сили й уміння ними керувати; зловживання нервовою системою через нерозумне зосередження на болю й хворобі понад необхідну турботу про полегшення того чи іншого або через те, що ми дозволяємо несправжнім емоціям, дратівливості й усім іншим причинам нервового розладу здолати нас.

Засіб проти цього - зробити можливим спокійний стан завдяки природному тренуванню тіла; усвідомлювати здорове життя й дотримуватися його в усіх проявах; щодня через покору дедалі повніше пізнавати великі закони життя, які повинні нами керувати так само безумовно, як інженер мусить коритися законам механіки, якщо хоче збудувати міст, що стоятиме, як музикант мусить коритися законам гармонії, якщо хоче написати добру музику, як художник мусить коритися законам перспективи й кольору, якщо бажає осяяти Природу своїм мистецтвом.

Хоч би якою була наша життєва праця, науковою, мистецькою чи домашньою, силу передає те саме тіло; і та сама свобода потрібна провідникам вражень та вираження, хоч би до якої мети спрямовувалася сила, від найпростішої дії до найвищого наукового чи мистецького досягнення.

Якість сили дуже різниться; результати вельми відмінні, але закони передавання ті самі. Яка дивовижна єдність життя та його законів!

Кінець.