Щоденний дар часу

Зараз зробимо місце для самого Беннетта. Це цілісний уривок із першого розділу книжки, де доба постає як щоденний дар. Автор не починає з розкладу. Він хоче, щоб ми на мить здивувалися звичній речі: перед нами знову є час, із якого складеться життя.

Уривок містить історичне слово «консолі». Так називали британські державні боргові папери; тут вони є образом надійного доходу. Беннетт порівнює з ним надходження часу. Далі звучить його текст у нашому українському перекладі.

Філософи пояснили простір. Часу вони не пояснили. Це незбагненна сировина всього сущого. З ним можливе все; без нього - ніщо. Надходження часу справді є щоденним дивом, річчю разюче дивовижною, якщо придивитися до неї. Ви прокидаєтеся вранці - і ось: ваш гаманець чарівним чином наповнюється двадцятьма чотирма годинами ще не обробленої тканини, з якої складається всесвіт вашого життя! Вона ваша. Це найкоштовніше з усього, що вам належить. Надзвичайно своєрідний скарб, дарований вам у спосіб не менш своєрідний, ніж він сам!

Адже зауважте: ніхто не може його у вас забрати. Його неможливо вкрасти. І ніхто не одержує ані більше, ані менше, ніж ви.

Ось вам ідеальна демократія! У царстві часу немає ні аристократії багатства, ні аристократії розуму. Генія не винагороджують бодай однією додатковою годиною на день. І покарань також немає. Марнуйте свій безмежно коштовний скарб скільки завгодно - його постачання ніколи не припиниться. Жодна таємнича сила не скаже: «Цей чоловік дурень, якщо не негідник. Він не заслуговує на час; йому перекриють подачу». Це надійніше за консолі, і неділі не переривають виплати прибутку. До того ж ви не можете взяти аванс із майбутнього. Залізти в борги неможливо! Ви можете змарнувати лише теперішню мить. Завтрашнього дня змарнувати не можете: він збережений для вас. Наступної години змарнувати не можете: вона збережена для вас.

Я назвав це дивом. Хіба не так?

Тут авторський уривок закінчується. Образ гаманця допомагає відчути цінність звичайної доби. А думка про наступну годину залишає можливість повернутися після невдалого дня: вчорашня втрата не мусить ставати вироком усьому, що буде далі.

Водночас авторова «ідеальна демократія» є метафорою, а не точним описом людських умов. Однакова тривалість доби не означає однакової свободи. І ми не можемо знати, скільки майбутнього нам належить. Тому беремо з уривка уважність до наявного часу, не обіцянку безмежного запасу.

Тепер повернемося до нашої розмови. У наступному уроці побачимо, як частина вже наявного дня може залишатися для нас майже невидимою, бо ми зараховуємо до справжнього життя переважно роботу.