Висновок: досвід як вивільнення можливостей

Мислитель за мислителем намагається знайти спосіб позбутися конфлікту. Моралісти сподіваються, що цього можна досягти, змінивши людську природу. Політологи, які зробили встановлення фактів своїм гаслом, кажуть нам, що факти є розчинником суперечок. Економісти шукають шлях, яким можна було б припинити боротьбу між капіталом і працею. Багато авторів праць про міжнародні відносини хотіли б позбавити нас конфлікту між націями. Деякі біологи кажуть нам, що ми могли б усунути конфлікт і жити разом у мирі та злагоді, як у добре відомих прикладах колоній тварин; вони, здається, не зважають на те, що більшість із нас, навіть миролюбних, не бажає жити, як мурахи й бобри.

Але, з іншого боку, є біологи, які пропонують нам теорію зубів і пазурів. Є соціологи, які кажуть, що конфлікт закладений у саму будову світу, що світ скріплений кров’ю й потом. Мені здається, в одному пункті часом виникає певна плутанина в думках і серед тих, хто хоче усунути конфлікт, і серед тих, хто вважає його благотворним та бажає зберегти. Прагнучи позбутися конфлікту, люди часто мають на увазі усунення різноманітності, і надзвичайно важливо не вважати це одним і тим самим. Ми можемо бажати усунути конфлікт, але не можемо позбутися різноманітності. Ми повинні прийняти життя таким, яким воно є, і зрозуміти, що різноманітність - його найсуттєвіша риса. Я знаю чоловіка, який так боїться відмінностей, що має стривожений вигляд, щойно за його обіднім столом починається навіть найдружніша суперечка; він завжди негайно змінює тему. Але страх перед відмінностями є страхом перед самим життям. Конфлікт можна розуміти не обов’язково як марнотратний вибух несумісностей, а як нормальний процес, завдяки якому суспільно цінні відмінності виявляють себе, збагачуючи всіх причетних. Одна з найбільших цінностей суперечки - її здатність розкривати приховане. Справжні спірні питання виходять назовні і дістають можливість бути узгодженими. Новий конфлікт між роботодавцями й працівниками насправді часто є радше нагодою для стабілізації, ніж порушенням рівноваги. Наші невдалі етичні конотації заважають ясному мисленню. Конфлікт у хімії ми не вважаємо чимось осудним. Якби ми могли дивитися на соціальний конфлікт як на щось ані добре, ані погане, а просто як на факт, то зробили б великий крок у нашому мисленні. На кожному рівні життя рухається завдяки вивільненню енергії. Психологія показала нам вивільнення і те, що вона називає інтеграцією, як один процес. Соціальний конфлікт є конструктивним, коли йде цим нормальним шляхом: коли вивільнення енергії одним і тим самим рухом підносить себе на вищий рівень.

У цій книзі я намагалася показати, що соціальний процес можна розуміти або як протистояння й боротьбу бажань із перемогою одного над іншим, або як зустріч бажань та їх інтегрування. Перше означає несвободу обох сторін: переможений прикутий до переможця, переможець - до хибної ситуації, створеної в такий спосіб; обидва зв’язані. Друге означає визволення обох сторін і зростання сукупної сили, або збільшення можливостей у світі. Осердя розвитку, розширення, зростання, поступу людства - у зустрічі й зчепленні протилежностей. Інтеграція є і кілем, і кермом життя: вона підтримує всю його будову й спрямовує кожну діяльність. Ця думка завжди повинна бути перед нами в соціальних дослідженнях. Адже ми віримо в невичерпні ресурси життя, у нові сили, які безупинно народжуються. Життєздатність будь-якого досвіду перевіряється його спроможністю поєднувати в живу, творчу діяльність свої відмінності, які віддають себе цій діяльності. Ми шукаємо багатого на різноманітність досвіду, у якому кожна відмінність посилює й зміцнює іншу. Через взаємопроникнення духу й духу відмінності зберігаються, увиразнюються та узгоджуються в ширшому житті, яке з цього постає. Кожен назавжди залишається самим собою, щоб тим самим збагачувати ширшу діяльність, яка у своєму зворотному плині зміцнюватиме його. Співтворення - осердя демократії, сутність громадянства, умова світового громадянства.

Ми шукаємо дійсності в досвіді. Відкиньмо царину компенсацій: вона прекрасна, але це в’язниця. Досвід може бути тяжким, та ми прагнемо його дарів, бо вони справжні, навіть коли наші ноги кривавлять на його камінні. Ми шукаємо поступального руху через перетворення повсякденного досвіду. На що - на поняттєві картини? Ні, повсякденний досвід має перетворюватися не на поняттєві картини, а на духовне переконання. Досвід може і спрямовувати, і оберігати нас. Воістину нерозумні ті, хто не доливає оливи до його полум’я.

На завершення: сутність досвіду, закон взаємин - це взаємне визволення; ось «скеля й сутність людського духу». Ось істина стимулу й реакції: вивільнення можливостей. Усі ми вкорінені в тому великому невідомому, де криються безмежні приховані можливості людства. І ці можливості вивільняються, стають явними, пробуджуються дією одного на іншого й відповідною реакцією. Усе людське спілкування має бути вивільненням кожним із іншого нових форм, про які раніше й не мріяли, а всякого спілкування, яке не вивільняє можливостей, слід уникати. Вивільнення енергії, вивільнення можливостей - вивільнення можливостей через вивільнення енергії, вивільнення енергії через вивільнення можливостей - ось основоположний закон всесвіту. Критерій виправданості будь-якого соціального процесу - чи відбувається це між однією людиною й іншою, між капіталом і працею, між нацією й нацією. Це має бути критерієм і для арбітрів у виробничих спорах, і для правознавців, і для державних діячів. Визволяти енергії людського духу - велична можливість усіх людських об’єднань.

Не буде успішною жодна реформа, яка намагається обійти життя, замість зустріти його віч-на-віч. Я не вірю в жодну щасливу (чи нещасливу) країну, де експерт або лідер може подолати різноманітність. Я не вірю в жодну примарну країну, де опосередкований досвід може заступити наш власний. Я не бачу золотого віку ні в минулому, ні в майбутньому, але вірю в можливості людських зусиль, дисциплінованих зусиль, в істину в англосаксонському розумінні цього слова (tryw) як вірності, а також у сутність взаємин - від амеби та її їжі до людини й людини - як вивільнення енергії, вивільнення можливостей, або викликання нових сил одне з одного.

Ось тканина досвіду. Ось виклик досвіду.