Розділ X. Що робить із вами зневіра і як її подолати

Зневіра більше за будь-яку іншу силу применшила людські зусилля, зруйнувала більше життєвих шляхів, скалічила й виснажила більше життів.

Ніколи не ухвалюйте рішення, коли занепали духом. Ніколи не дозволяйте слабкому бокові своєї вдачі перебирати владу.

Ви не здатні правильно судити, коли розум зайнятий страхом, сумнівом або безнадією. Здорове судження походить від цілком нормального стану мозку.

Чи вистачає вам твердості й відваги витримати всіляку зневіру та боротися після невдачі, не втрачаючи духу; щоразу знову вставати після падіння? Чи можете ви зносити критику, нерозуміння, образи, не здригаючись і не слабнучи? Чи маєте наполегливість іти далі, коли інші повертають назад, продовжувати боротьбу, коли всі довкола здаються? Якщо можете, ви переможець. Ніщо не відгородить вас від мети.

«Ти не зможеш!» утримує більше людей із чудовими здібностями в посередності, ніж майже будь-що інше. «Ти не зможеш!» зустрічає вас усюди в житті. На кожному повороті, який захочете зробити, знайдеться хтось, хто застерігатиме, відмовлятиме йти цією дорогою, казатиме, що вона приведе до лиха. Якщо у вас немає незвичайної відваги, залізної волі й рішучості, яка ніколи не хитається, ви, ймовірно, занепадете духом. А щойно це станеться, ініціатива притупиться й сила буде паралізована.

Хтось сказав: «Зневіра приховує Божі засоби й шляхи». Вона робить більше. Вона приховує самого Бога, затуляє майже все, що може допомогти нам, усе прихильне до нас. Вона паралізує здібності, відвагу, впевненість у собі, руйнує нашу дієвість і послаблює кожну з наших сил.

Кожен лікар знає, як зневіра впливає на одужання хворого, затримує його, а часто й робить неможливим. У життєрадісного хворого, який сподівається відновити здоров'я, десять шансів на одужання проти одного в того, хто сумний і безнадійний. Зневіра ламає дух, а коли дух людини зламано, в неї ні до чого не лежить серце. Вона переможена в життєвій битві. Зламаний дух, утрата надії та мужності спричиняють більше невдач, самогубств і божевілля, ніж майже будь-що інше. Якби ж можна було показати жертвам зневіри, що вона з ними робить, як руйнує їхню стійкість і нищить збудоване у творчі, сповнені надії миті!

Зовсім недавно я прочитав історію одного хорошого молодого чоловіка, який став жертвою зневіри. Утративши посаду під час ділового спаду, він щоранку вирушав шукати іншу, а щовечора повертався додому розчарований. Проте довгий час не втрачав духу, завжди вірив, що зрештою знайде роботу.

Так минуло кілька тижнів. Одного вечора він затримався, і дружина, яка виглядала його у вікно, доки зовсім не стемніло, опустила штори й спробувала домашніми справами розвіяти раптову тривогу, що стиснула їй серце. Коли за годину чоловік прийшов, вона помітила, що на нього, здається, подіяло щось гнітюче: він уже не був таким сповненим надії, як раніше. Вона, як завжди, підбадьорила його, нагодувала вечерею, всіляко підтримала й заспокоєного відправила спати. Наступного ранку він намагався говорити з надією і, вже збираючись до міста, запевнив її, що зробить усе можливе. Але було видно: він уже не почувається так само певно й упевнено, як доти.

Того вечора вірна дружина, виглядаючи його у вікно, здивувалася, що він іде не сам. Поруч була тьмяна, зловісна постать, яка дуже наполегливо щось йому говорила. Вона провела його до хвіртки й раптом зникла. Наступного вечора та сама зловісна постать ішла біля нього, а вираз відчаю на його обличчі налякав дружину. На третій вечір вона чекала й виглядала його ще довго після настання темряви, але чоловік не прийшов. Заціпеніла від страху, вона просиділа довгу ніч біля вікна, тримаючи світло до світанку. Та не було ані чоловіка, ані звістки від нього.

Щойно довкола почало прокидатися життя, вона вийшла по ранкову газету. Першим повідомленням, яке впало їй в око, була звістка про чоловіка, що наклав на себе руки, кинувшись у річку й утопившись. Сповнена лихого передчуття, вона кинулася до моргу, куди, за повідомленням газети, відвезли тіло, і там її страхи підтвердилися. Потопельником був її чоловік.

Наприкінці молодий чоловік так зневірився через жахливі картини, які сумніви й страхи кидали на екран його свідомості, що втратив душевну рівновагу й у відчаї обірвав своє життя. В останні дні зневіра так невідступно стояла поруч, переконуючи, що шукати роботу марно, що він ніколи її не отримає, що він побачив її як дійсність і вона справді стала видимою чутливим, співчутливим очам його дружини.

Просто зараз я знаю кількох людей, настільки пригнічених і деморалізованих песимістичним, зневіреним мисленням, що вони серйозно загрожують власному майбутньому успіхові й щастю всього життя. Через тимчасове безробіття ними заволоділа зневіра й наповнила їхні думки такими чорними, гнітючими картинами, що вони ходять, мов душевнохворі прекрасними садами, відведеними для них. Вони бачать лише похмурий внутрішній світ, збудований думками, й не помічають світлого, радісного, осяяного сонцем світу довкола. По суті, вони тимчасово втратили розум, бо будь-яке душевне пригнічення, хоч би якою була безпосередня причина, певною мірою є розладом розуму, сум'яттям і нещастям, які завжди постають із хибного мислення.

Загальновідомо, що тривога й зневіра спричиняють хімічні зміни в тілі, які буквально виробляють хімічні отрути. Ці отрути послаблюють опірність і тіла, і розуму, залишаючи людину беззахисною перед усілякими лихими наслідками. Сьогодні безліч людей із поганим здоров'ям і в тяжких обставинах пробиваються вперед у невдоволенні й нещасті, хоча могли б бути щасливими та робити прекрасні справи, якби не стали жертвами обставин, що знеохочують, значною мірою породжених власним страхом і тривогою. Їхній розум розладнаний, розхитаний і не придатний до сьогоднішньої роботи, бо розривається між поглядом у майбутнє, де вони чекають усіляких бід і нещасть, та поглядом у минуле, де шкодують про зроблене й незроблене.

Одна з найсумніших речей у моїй праці - крик нещастя, який долинає від людей, що втратили відвагу й прагнення. Вони пишуть, що зруйнували свій життєвий шлях і тепер можуть лише якось жити далі, без надії та щастя. «О, якби я не покинув усе в мить зневіри! - жаліються вони. - Якби не піддався тузі за домом і не пішов із коледжу! Якби ще трохи тримався свого ремесла, правничої практики, інженерної роботи, доки прийшов успіх; якби продовжував, як інакше все було б сьогодні! Але я занепав духом, засумував, зневірився й вирішив спробувати щось легше. Відколи злякався й повернув назад, ніколи не був ані щасливим, ані задоволеним собою, але тепер уже запізно щось змінювати».

Мільйони людей сьогодні посідають нижчі або посередні місця, хоча могли б робити великі справи, якби не піддалися зневірі на початку й не зруйнували сподівань, які подавало їхнє життя. Дев'ять десятих чоловіків і жінок у великій армії невдах опинилися там тому, що не були готові зустріти перешкоди й невдачі та злякалися, коли ті постали перед ними. Їм забракло бачення, яке сягає далі за перешкоди й тримається свого всупереч несподіваним труднощам, розчаруванням і втратам.

Деякі люди завжди готові прийняти смуток. Вони, як каже Карлайл, «багаті на здатність бути нещасними». Я знаю жінку, чий розум так налаштований на безнадію та зневіру, що найменша дрібниця викликає напад смутку. Здається, вона завжди готова прийняти всю похмуру родину, і перший, хто потрапляє до її думок, тягне за собою рідню: зневіру, безнадію, відчай, страх, тривогу й усіх інших. Вони днями тримають її в полоні, виганяючи все інше: щастя, відвагу, впевненість, саму душевну рівновагу.

Потурання смуткові, хворобливим, безнадійним настроям небезпечне для розвитку характеру й успіху. Згодом воно стає стійкою звичкою, недугою, і кожна дрібна невдача, кожне розчарування виводить людину з рівноваги, вбиває захоплення й охоту до роботи, знижує дієвість і тимчасово здібності. Зрештою воно діє як повільний параліч, позбавляючи всієї ініціативи, сили й енергії, навіть самого бажання щось робити. Я знайомий із чоловіком, чия звична безнадія виснажила й скалічила все його життя. Він є разючим прикладом руйнівної сили нещасливих думок. Він справляє враження людини з великими можливостями, які так і не виявилися. Його сили замкнені всередині. Він завжди сповнений страху, тривоги й неспокою. Зневіра огортає його, наче плащ. Постава, поведінка, вираз обличчя, мова - все вказує на стиснення й змарніння, на безсилля, спричинене нещасливими настроями. Він невдоволений, неспокійний, нещасливий, страждає від відчуття зруйнованого прагнення. І хоча все життя дуже тяжко працював, хворобливий лад думок і зневірений погляд на майбутнє знизили його дієвість більш ніж наполовину та залишили далеко позаду того місця, яке мала б посідати людина з його природними здібностями.

Одна з ознак сильної душі, що має опору у вірі, - здатність долати зневіру, меланхолію, смуток, усі схильності до боягузтва й жалю до себе. Хоч би що сталося, хоч би які перешкоди чи випробування відкидали такі душі назад або тимчасово пригнічували, вони ніколи не втрачають надії й не здаються під розчаруваннями та невдачами. Не тому, що не відчувають усього цього, а тому, що не дозволяють йому відвернути себе від мети, перемогти їхнє прагнення.

Найбільші перешкоди для успіху містяться в нашому розумі, і немає настільки слабкої людини, яка не могла б подолати найруйнівніші ворожі думки за допомогою розумової хімії. Тобто покликавши на допомогу протиотрути до цих думок і привчивши розум дивитися до світла, а не в темряву. Зневірену, безнадійну думку можна миттєво знешкодити мужньою, сповненою надії думкою, як кислоту можна миттєво нейтралізувати лугом. Закон думки такий самий науковий, як фізичний закон. Ми не можемо одночасно тримати в розумі дві протилежні думки: одна нейтралізує або виганяє іншу. Ми завжди можемо витіснити заперечливу, руйнівну думку страху, наполегливо утримуючи в розумі її протилежність: ствердну, мужню, творчу думку.

«Насвистувати, щоб підбадьорити себе, - це не просто образний вислів, - казав великий психолог Вільям Джеймс. - І навпаки: просидьте весь день у похмурій позі, зітхайте й на все відповідайте сумовитим голосом, і ваша меланхолія затримається». Тобто думками й учинками ми можемо притягувати до себе відвагу або зневіру. Інакше кажучи, ми здатні змінювати внутрішній настрій за власною волею, а змінити думку означає змінити свій стан.

Наприклад, якщо ви шукаєте роботу й не знаходите; якщо зазнали втрат і не знаєте, звідки прийде наступний долар; якщо опинилися не на своєму місці; якщо припустилися помилок; якщо з будь-якої причини зневірилися й спокушаєтеся відступити перед ворогом, замість ходити з переможеним, похмурим, безнадійним виглядом негайно розверніться й прийміть поставу переможця в житті. Скажіть собі: «Бог нікого не створював для невдачі. Він дав усім Своїм дітям якості, які ведуть до успіху, кожному у власній царині. Треба лише ними користуватися. Я влаштований для успіху, бо причетний до властивостей Творця всесвіту, Всемогутнього. Зараз я скористаюся божественною силою всередині себе, щоб зробити бажану справу, отримати бажане становище, задовольнити всі свої потреби. Невдача не може наблизитися до мене. Я вже успішний, бо єдиний зі Всесиллям».

Рішуче тримайтеся такого внутрішнього настрою, і ви здивуєтеся, скільки мужності він вам дасть і як перед ним зів'януть труднощі.

Генерал Фош каже, що програна битва - та, яку ви вважаєте неможливим виграти. Безліч битв було виграно завдяки невідступній рішучості одного полководця, який не втратив надії, коли всі інші її вже полишили.

«Ви переможені; ця армія не переможена», - так великі полководці завжди відповідали зневіреному, який хотів припинити битву як програну. Саме Жоффри, Фоші, Ґранти, люди незламної віри й мужності, виривали перемогу з поразки.

Упродовж усієї історії славні перемоги здобували не людські маси, а окремі особистості з величезною відвагою, могутньою вірою в себе й у свою справу, непохитною рішучістю досягти успіху. Незліченну кількість разів такі мужні душі рятували становище, коли товариші здавалися, бо бачили лише поразку там, де воля до перемоги бачила лише перемогу.

Просто зараз неподалік від вас, мій сповнений сумнівів і зневіри друже, є хтось, хто міг би стати на ваше місце й здобути перемогу з тими ресурсами, які здаються вам такими недостатніми для вашої справи. Є хтось, хто має не більше здібностей, ніж ви, але побачив би незвичайну можливість у становищі, яке вам здається безнадійним і гнітючим.

Один великий учений казав: зустрічаючи, здавалося б, нездоланну перешкоду, він незмінно опинявся на порозі важливого відкриття. Найпотрібніше міцно триматися віри й відваги саме тоді, коли шлях такий темний, що не видно попереду. Якщо ви пробиваєтеся до мети, коли все начебто проти вас, коли сумнів і зневіра роблять усе, щоб змусити вас здатися, повернути назад, злякатися й покинути справу, саме тоді ви ближчі до перемоги, ніж гадаєте. Якщо ніколи не втрачаєте переконання у своїй божественній, даній Богом силі перемогти всупереч перепонам і будь-яким перешкодам на шляху, ніщо не здолає вас, бо ви свідомо співпрацюєте зі Всемогутністю.

ЩО Я ТАКЕ?

Я могутня сила, що паралізує здібності, вбиває поривання й прагнення, руйнує енергію, губить можливості.

Я спричиняю більше страждання, людського нещастя й утрат, більше трагедій і злигоднів, ніж будь-що інше.

Я прокляла більше людських життів, спинила розвиток більшої кількості чудових здібностей, задушила більше геніальності й заглушила більше таланту, ніж будь-що інше у світі.

Я вкоротила незліченну кількість життів і привела до божевільні, злочину й самогубства більше людей, ніж вони уявляють.

Я спричиняю хімічні зміни в мозку, які калічать дієвість і руйнують життєві шляхи.

Я більше за будь-яку іншу силу позбавляю людей того, що їм корисне, відповідає їхній природі й призначене приносити радість.

Я змушую чоловіків і жінок носити бідний, пошарпаний одяг, мати пригнічений і покинутий вигляд, хоча кожна людина має право підвести очі, бути добре вдягненою, привабливою й щасливою.

Я затуляю сонце надії й змушую бачити все у викривленому світлі, бо звертаю погляд людей до тіньового боку речей.

Я забираю життєву силу й роблю хронічно недужими чоловіків і жінок, які мали б тішитися досконалим здоров'ям.

Я найдієвіше знаряддя диявола. Якщо в слушну психологічну мить він зуміє вкласти в людську свідомість бодай натяк на мене, то зможе згубити найчестолюбнішу людину, найбільшого генія.

Я виснажую й спотворюю розум, утримую безліч людей у невігластві.

Зазвичай я нападаю на людину, коли вона занепала духом, коли справи пішли не так і їй сумно. Коли вона втомлена, виснажена, позбавлена життєвої сили, мені легко ввійти в її розум, бо тоді її відвага вже не така гостра, мозок не такий пильний, у натурі менше сміливості.

Найкращий час для моєї роботи над жертвами, як я помітила, - після полудня. Уранці люди надто бадьорі розумом, мають забагато життєвої сили, енергії та мужності, щоб піддатися мені. А от після полудня, коли тіло й мозок починають утомлюватися від праці й уся людина трохи виснажена, я можу взятися за великий задум, який у першій половині дня стояв на чолі думок, коли здібності діяли чітко. І якщо жертва не насторожі, невдовзі вона вже під моєю владою.

Я найбільша людська ошуканка. Щойно потрапляю до розуму, можу переконати велетня, що він пігмей і нічого не вартий. Можу так підірвати його самоповагу, що у власних очах він стане цілком пересічною людиною.

У мене є брат-близнюк Сумнів, якого називають великим зрадником. Він завжди готовий допомогти завершити мою маленьку гру. Ми працюємо разом, і під нашою владою людина не може бути винахідливою, оригінальною чи дієвою.

Я прокрадаюся в розум після того, як людина вирішила рушити новим напрямком, зійти з уторованої дороги й прокласти власний шлях. Я послаблюю її запал, гашу захоплення, змушую почуватися неспроможною й безпорадною. Шепочу на вухо: «Не поспішай; краще будь обережним. Багато здібніших за тебе людей зазнало краху, намагаючись зробити саме це. Зараз не час починати. Краще почекай, почекай, почекай».

У моїй природі немає жодної рятівної риси, а проте я маю більше впливу на людство, ніж будь-яка з кращих, шляхетніших якостей, які допомагають людині піднятися до вершини своїх можливостей.

Я - ЗНЕВІРА